«Ісус зіпсував сценарій», – сказав письменник Дідьє Декуен. Уявімо тоді, як би виглядав «вдалий» сценарій. Після Своєї смерти Ісус з’явився б сенсаційним чином перед Своїми ворогами. Ось як виглядав би фільм з хеппі-ендом! Вороги Ісуса були б виставлені на посміховисько. Пилат змушений був би втекти і переховуватися, а верховні священнослужителі зреклися б сану!
Але Бог діє не так. І Ісус також, бо Він є образом Свого Отця. Воскресення не є актом помсти, це перемога любови. Якщо обличчя іноді просто світяться від любови, та все ж часто любов залишається скромною. І потрібно мати добрий зір, щоб її побачити. Якщо любов нав’язує себе, то хіба ж це любов?
Порожній гріб і з’явлення є ненав’язливими знаками. Кожен може вдати, ніби він нічого не помітив. Світ і далі може продовжувати жити в байдужості. Але для християн, коли серце людини стає сприйнятливим, гостинним до послання апостолів, яке звучить ось уже дві тисячі років, коли хтось наважується в нього вірити, поборюючи свої сумніви – та й самі апостоли колись мали сумніви, – його життя справді преображається.
Вранці в день Пасхи не здіймається буря, лише відкочується камінь перед гробом. Потік повітря. Любов Бога проникає в наш світ наче крізь прочинені двері. Бог не помстився, а Ісус пробачив. Відтепер усе буде не так, як раніше.