ЧОТИРНАДЦЯТИЙ ЛИСТ

Я дякую нашому Господеві за те, що Він трохи полегшив ваші страждання, як ви того бажали. Я часто бував при смерті, але ніколи не був таким умиротвореним, як у ті хвилини. Тоді я не молився про жодне полегшення, але про силу, щоб страждати з мужністю, смиренням і любов’ю. Як солодко страждати разом із Богом! Якими б великими не були ваші страждання, приймайте їх з любов’ю. Це рай – страждати і бути з Ним. Якщо в цьому житті ми хочемо насолоджуватися райським життям, то маємо привчити себе до близької, смиренної і люблячої розмови з Богом.

Ми не можемо допускати, щоб наш дух відволікався від Нього і блукав. Наше серце має стати духовним храмом, в якому ми могли б безперервно поклонятися Йому. Нам треба не переставати стежити за собою, щоб не зробити нічого, що може Йому не сподобатися. Коли наш розум і серце наповнені Богом, страждання стає повним благодати й утіхи.

Я добре розумію, що прийти до цього стану спочатку дуже складно, адже ми маємо діяти, опираючись цілком на нашу віру. Але, хоча це важко, ми також знаємо, що можемо все з Божою благодаттю, яку Він ніколи не відмовляє дати тим, хто щиро просить. Отож, стукайте. Продовжуйте наполегливо стукати. І я даю вам слово, що в потрібний час Він виллє на вас Свою благодать. Він дасть вам відразу все те, що відкладав протягом багатьох років. Прощайте.

Моліть Бога за мене, і я молитимусь до Нього за вас. Сподіваюся скоро побачити Його.

Попередній запис

ТРИНАДЦЯТИЙ ЛИСТ

Наступний запис

П’ЯТНАДЦЯТИЙ ЛИСТ