«А Мойсей пас отару тестя свого Їтра, жерця Мідіянського. І провадив він цю отару за пустиню, і прийшов був до Божої гори, до Хориву. І явився йому Ангол Господній у полум’ї огняному з-посеред тернового куща. І побачив він, що та тернина горить огнем, але не згорає кущ. І сказав Мойсей: Зійду но, і побачу це велике видіння, чому не згорає та тернина? І побачив Господь, що він зійшов подивитися. І кликнув до нього Бог з-посеред тієї тернини і сказав: Мойсею, Мойсею! А той відказав: Ось я! І сказав Він: Не зближайся сюди! Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята! І сказав: Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака й Бог Якова! І сховав Мойсей обличчя своє, бо боявся споглянуть на Бога!» (Вих. 3:1-6).
Далі Господь каже Мойсеєві, щоб він вивів «з Єгипту синів Ізраїлевих» і повів «до Краю доброго й широкого, до Краю, що тече молоком та медом».
І сказав Мойсей до Бога: „Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: Яке Ім’я Його? Що я скажу їм? І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є. І сказав: Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас… А оце Ім’я Моє навіки, і це пам’ять про Мене з роду в рід» (Вих. 3:13-15).
Отож сам Господь каже, що Його ім’я Ягве (у єврейській мові) означає «Я той, що є».
* * *
Словом Ягве Бог говорить, що до Його сутности належить буття. З часом схоластичне богослов’я скаже, що Бог – це буття саме в собі, буття, яке від нікого не походить, не має початку і кінця, це повнота буття. Натомість ми, люди, як і інші створіння, отримуємо буття в природний спосіб від когось іншого, а саме від Бога – Творця і джерела кожного буття.
Вживання замінних слів з поваги
Не вживати надаремно імени Господа – означає не вживати його без необхідности, а особливо з поганим наміром, зі злим побажанням. Стародавні поганські народи часто вживали імена своїх богів для заклять, магічних дій, зурочення, чарів, викликання духів, для присяги, з допомогою котрої хотіли обдурити своїх ближніх…
Ізраїльтяни остерігалися вживати ім’я Ягве у злих цілях. На жаль, не завжди їм це вдавалося. Це був малий народ, який оточувало море поганських народів, і він легко потрапляв під їхній вплив. Тому, щоб уберегтися від зневаги Божого імени, ізраїльтяни щораз рідше його вживали, а після повернення з вавилонської неволі 538 року до Різдва Христового перестали вимовляти взагалі.
Замість імени Ягве почали вживати замінні слова: Адонай (Господь), Одвічний, Всемогутній, Святий Ізраїля та ін. Тадеуш Жихевич пише: «Ім’я Боже в єрусалимській святині архисвященик промовляв один раз у році. Робив це в святая святих, у самому серці храму. Він промовляв Боже ім’я пошепки, усамітнившись, а в цей час грали срібні труби».