ІСТОРІЯ ЯКОВА
Близько 1750 р. до Р. X. з Месопотамії в Палестину прийшла нова група єврейських переселенців, яку очолював патріярх Яків, названий Ізраїлем. Яків, згідно з тим, як його описує Біблія, у моральному плані поступався Аврааму. Проте був енергійний і завзятий, завжди наполегливо йшов до своєї мети. І ці його риси, згідно з задумом, послужили для того, щоб він і його рід (сини Ізраїля) утвердилися в обітованій землі. Попри всі слабкості Якова, у його душі жив якийсь порив до ідеального, до того, що можна пізнати лише вірою. Звідси й протиставлення Ісава та Якова, яке в подальшому набуває символічного значення (Мал. 1:2-3).
1) Юність Якова (Бут. 25:19-34; 27-28)
27:34. Ісав легковажно продає своє первородство братові за юшку з сочевиці і таким чином перестає бути спадкоємцем обітниці. А от Яків вірить у силу обітниці та будь-якою ціною прагне стати спадкоємцем Авраама. Його віра, поки що ще примітивна й наївна, стала причиною його обрання. 28:12. Сон Якова символізує зв’язок Неба й землі. Цей зв’язок здійсниться в нащадках і проявиться в усій повноті через Боговтілення (див. Ів. 1:51).
2) Яків у Месопотамії (Бут. 29-32:22)
Нащадки Ісава (єврейське плем’я едомії, або ідумеїв) першими створили незалежну державу на півдні Палестини (бл. 1400 р. до Р. X.). Та коли постала Ізраїльська держава (бл. 1000 р. до Р. X.), едомії почали відігравати другорядну роль. Окрім ізраїльтян та ідумеїв, у Палестині жило ще два єврейські племена: моавитяни й аммонії (нащадки Лота, Авраамового небожа). 31:19. Прагнення Рахилі зберегти домашніх ідолів пояснюють законом того часу, згідно з яким власник сімейних реліквій був спадкоємцем родового майна.
3) Яків увіходить у землю обітовану (Бут. 32:23-32)
Таємнича боротьба відбулася на кордоні Палестини. Яків змушений був застосувати силу, щоб знову здобути права на землю Божу. Сенс оповіді: Божий дар отримує лише той, хто бореться (див. Мт. 11:12).
4) Життя Якова в землі обітованій (Бут. 33; 35)
Місто Сихем, що розкинулося між горами Герізім і Евал, згодом стало одним зі священних міст Ізраїля, місцем урочистих богослужень (див. Втор. 27:4-13). Тут представники роду Якова залишили своїх богів, вивезених із Месопотамії. Це означало остаточне приєднання синів Ізраїля до союзу Авраама.
ІСТОРІЯ ЙОСИПА
Релігійний зміст історії Йосипа зводиться до такого: попри труднощі, небезпеки й злу волю людини, Господь зберіг ядро Свого майбутнього народу в найтяжчі для Ізраїля часи – часи ворожих навал і голоду.
Хоча прямих позабіблійних свідчень про Йосипа не збереглося, він є історичною постаттю. Його незвичайне вивищення при дворі фараона пов’язане з тим, що в ту епоху в Єгипті панувала азійська династія гіксосів. Гіксоси завоювали Єгипет бл. 1700 р. і правили сто років. Цілком природно, що вони опікувалися вихідцями із Сирії.
Бут. 37; 39-50
46:34. Земля Гесем (євр. Гошен) лежить на сході Дельти. Вона була багата на родючі луги, де паслися стада фараона. Столиця гіксосів Аваріс містилася неподалік Гесема. Пізніше (від XIII ст. до Р. X.) цей край називали землею Рамзеса або Полем Цоан. Остання фраза вірша відображає ненависть корінних єгиптян до азійських завойовників, яких вони називали «царями-пастухами». Гл. 49. Ця глава – самостійний поетичний твір. Його записали в епоху суддів. У ньому охарактеризовано дванадцять колін, з яких складається союз синів Ізраїля. 49:9. Див. Об. 5:5. 49:10. «Доки не прийде Примиритель» – дослівно «доки не прийдуть у Шіло» (Силом). Силом був одним із перших місць ушанування Бога після приходу Ізраїля з Єгипту в Ханаан (див. І. Н. 18:9-10; Суд. 18:31). Згідно з біблійною термінологією, Силом означає месіанське царство. Сенс фрази: коліно Юди стоятиме вище від народу Божого доти, доки не здійсниться обітниця Ягве.