Не нехтуйте зв’язком, який існує між кишеньковими грошима і дорученими дитині завданнями або обов’язками. Кожна дитина з раннього віку повинна мати конкретні домашні обов’язки. Навіть трирічне маля може допомогти накривати на стіл. Звичайно, стіл виглядатиме так, наче його накривала трирічна дитина, але важливо дати їй змогу виконувати відповідні для неї обов’язки.
Коли розподілимо між усіма обов’язки, зіткнемося з проблемою: що, як дитина не впорається з обов’язками, не виконає своїх завдань? У традиційних сім’ях, де панують покарання й винагороди, мама візьметься за «виховання» дитини: кричатиме доти, доки завдання не буде виконано. Можливо, застосує радикальніші засоби: заборонить щось, що приносить дитині приємність, позбавить її вечері чи навіть наб’є. Але в сім’ї, де дотримуються правил практичної дисципліни, використовують заохочення і дисципліну. Якщо дитина не впорається зі своїми завданнями у визначений час, мама й тато швидко та спокійно візьмуться вирішувати цю справу. Одне з можливих рішень – знайти когось, хто виконає це завдання. Наприклад, якщо малий Браян не виніс сміття, це може зробити його сестра. Чи не буде це несправедливо стосовно доньки? Радше ні. Вона отримає за свою працю частину кишенькових грошей Браяна!
Звернімо увагу: у цьому випадку діє практична дисципліна. Браян втрачає частину кишенькових грошей, але їх ви не відібрали, щоб покарати. Він просто повернув якусь суму в сімейний бюджет, щоби хтось інший виконав його обов’язок. Браян може сприйняти це як покарання, тож мусите рішуче і водночас делікатно пояснити йому, що це не так. Сімейний бюджет обмежений, і якщо виникає потреба найняти когось, то Браян мусить дати частину своїх кишенькових грошей, щоб його завдання було виконано. Якщо Браян спостережливий, то невдовзі зрозуміє, що втрачати гроші через забудькуватість, недбальство чи войовничість не варто, а отже, треба відмовитися від такої поведінки. Крім того, хлопчик побачить, як його гроші мандрують до сестри, і це завдасть йому справжнього болю. Існує великий шанс, що Браян радикально змінить поведінку й почне виконувати свої завдання добре і вчасно.
Перекладання обов’язку на сестру в цьому випадку є ідеальним способом, щоби дійсність стала вчителькою. Адже мама чи тато теж не отримає грошей, якщо не піде на роботу. Все дуже просто.
Я впевнений, що територією, де найліпше вправлятися в застосуванні моделей поведінки, котрі згодяться дитині в майбутньому, має бути рідна оселя. Мусимо навчати дітей відповідальности за свої вчинки. У дуже багатьох сім’ях батьки не роблять цього. Мама й тато завжди виявляються під рукою, щоб нагадати, вмовити, підкупити. Так, можливо, доручення буде врешті виконане, але якою ціною? Такі батьки постійно нарікають, від чого застерігає Послання до Ефесян. Та найбільша загроза в тому, що своїми неправильними вчинками батьки прищеплюють дітям думку, ніби й у дорослому житті завжди хтось буде поруч, щоб підштовхувати, мотивувати й винагороджувати. У житті ж все зовсім не так. Можемо обдарувати дітей чудовим, дуже потрібним у житті знаряддям, навчивши їх бути відповідальними й обов’язковими. Можемо – як твердить стара приказка – допомогти їм стати на власні ноги.
Різноманіття й відповідальність
Перш ніж завершити тему обов’язків і відповідальности, мусимо детально розглянути питання диференціювання завдань. Поганою ознакою обов’язків є те, що їх треба виконувати, а доброю – що вони можуть змінюватися. Бафорд не мусить виносити сміття до кінця життя. Коли виросте, це завдання можна довірити молодшій дитині.
Правду кажучи, чимало батьків дивуються, коли пропоную їм доручати старшим дітям менше обов’язків. Я міркую так: коли дитина підростає й починає ходити до середньої школи, мусить давати собі раду з набагато серйознішими викликами – навчанням і понаднормовими заняттями. Тому домашню працю підлітка треба обмежити, переклавши частину його обов’язків на молодших дітей. Та в багатьох знайомих мені сім’ях усе відбувається навпаки. З року в рік старшим дітям доручають щораз більше обов’язків, і вони змушені виконувати їх, щоб довести свою відповідальність. Натомість їхні молодші брати й сестри виконують набагато менше домашньої роботи.
Якщо маєте дітей віком від кількох до кільканадцяти років, подумайте над цим хоча б трохи. Які обов’язки виконував ваш шістнадцятирічний син, коли йому було десять років? Порівняйте їх із теперішніми обов’язками вашої десятирічної доньки. Я помітив, що в багатьох сім’ях, які приходять до мене, ситуація розвивається так, що старша дитина у свої десять років мала більше обов’язків, аніж молодша в тому ж віці.
Потрібно змінювати навантаження, пов’язане з виконанням домашньої праці, й усвідомлювати, що молодшим дітям слід дати змогу робити свій внесок у життя сім’ї нарівні з рештою її членів.
Як я вже казав, підлітків треба менше обтяжувати домашньою роботою, щоб вони мали час на навчання, додаткові заняття, спорт та інші шкільні обов’язки. Не стверджую, що підлітки мають сидіти й нічого не робити, а їхні брати й сестри – виконувати всю домашню роботу. Тим паче, що звільнення від деяких обов’язків може виявитися нереальним. Можливо, ці діти не мають ані брата, ні сестри, які могли б їх замінити, або ж існує якась інша причина. Я закликаю батьків розсудливо поділяти обов’язки між дітьми: максимально звільнити від домашньої роботи підлітків і не забувати прищеплювати молодшим дітям обов’язковість і відповідальність.
Певна річ, якщо підлітка звільнити від частини домашніх обов’язків, він мусить бути відповідальним за те, як проводить вивільнений час. У цьому випадку не може бути й мови про байдикування, погіршення результатів навчання, лінощі. Така поведінка є неприйнятною. Поговоріть із підлітком про його обов’язки. Поясніть, що хочете зменшити навантаження на нього вдома, щоби він міг упоратися з набагато серйознішими шкільними обов’язками.
Запровадити зміни ніколи не пізно
Напевне, ви запитуєте себе, чому я так багато часу присвятив проблемі окреслення завдань і обов’язків дітей. У значній кількості сучасних сімей батьки майже забули, що означає доручати дітям обов’язки. Чимало дорослих, що росли в сільському середовищі, пам’ятають: їхні обов’язки були чітко визначені. Завдання, які їм доручали, безпосередньо впливали на ситуацію в родині й навіть на її бюджет. Сучасні ж батьки пішли іншим шляхом – навчання і лагідного ставлення до дітей. Їм легше винайняти садівника, ніж змусити сина підстригти траву. Ми не даємо дітям нагод навчитися вдома обов’язковости й відповідальности, виконуючи щоденні або щотижневі завдання. Вважаю, що величезним викликом для сучасних батьків є справедливий розподіл сімейних обов’язків серед усіх членів родини. Ці навантаження можуть час до часу змінюватися (наприклад, коли діти підростуть). Але кожен має за щось відповідати.
Якщо ви належите до тієї категорії батьків, які не створили умов, щоб навчити дітей відповідальности, виконуючи домашні обов’язки, то ще не пізно виправити це. Але пропоную розпочати з дрібних змін.
Сядьте й обговоріть це з дітьми, дозволяючи їм вибирати завдання. Складіть список усіх обов’язків, які треба виконувати вдома. Запишіть і розподіліть їх. Дозвольте дітям вибрати завдання, але якщо почнуть сперечатися і сваритися, муситимете доручити їм обов’язки на власний розсуд, зазначивши при цьому: «Спробуємо так, а згодом побачимо, чи це працюватиме». Нагадуйте дітям, що визначені обов’язки – це не довічна кара, і їх обсяг може змінюватися. Пам’ятайте: вам ідеться про те, щоб навчити дитину обов’язковости й відповідальности.
У цьому розділі я багато місця присвятив обов’язковості й відповідальності. Ми з’ясовували, яка різниця існує між заохоченням і винагородою, а також між дисципліною та покаранням. Можливо, варто уважніше розглянути, як практична дисципліна діє тоді, коли дитина не слухає. Що відбувається, коли діти не співпрацюють з нами? У мене є улюблений вислів, який я цитую на лекціях і під час терапевтичних сесій: часом треба «потягти за килим», нехай маленькі стерв’ятники попадають.
Батьки зазвичай усміхаються, уявляючи собі, як їхні малі стерв’ятники попадали. Звичайно, попереджаю їх, що «тягнути за килим» треба так, щоб це навчало, а не ранило. У наступному розділі детальніше розглянемо, як «тягнути за килим».