Як зарадити злу

Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.” (Мт. 10:29-31).

Ісус сказав Своїм учням, що наш Отець на небі стежить за кожним горобцем і рахує кожну волосину на нашій голові; однак не можна заперечити того факту, що горобці таки падають. Трагедії таки трапляються з нами. Невинні маленькі діти помирають під колесами автомобілів, за кермом яких сидить п’яний водій. Любу нам людину вражає рак, і вона помирає, попри наші палкі молитви.

Чи міг би Бог не допустити, щоб падали горобці? Трагедію? Смерть дитини? Хворобу?

Більшість з нас переконана, що Бог має силу запобігти таким речам, якщо захоче. Після цього нам залишається тільки здогадуватися, чому Бог дозволяє статися тому, що здається тріюмфом зла.

Інколи ми робимо висновок, що Бог черствий, нечуйний чи байдужий; або ми вважаємо, що жертви зла страждають за свій гріх чи гріх когось іншого. Обидва висновки суперечать Добрій Новині, суть якої в тому, що Бог є любов і що ми не повинні бути досить добрими, щоб заслужити Його люблячу турботу.

Неможливо хвалити Бога за все, якщо ми вважаємо, що Він не відповідальний за все, що відбувається, або що Він деколи байдужий до наших страждань.

Часто я отримую листи від людей, які запитують, чи правильно дякувати Богові за те, що є злом, коли Біблія каже нам ненавидіти зло. Вони цитують: “Хто Господа любить, ненавидьте зло!” (Пс. 97:10) і “Ненавидьте зло й покохайте добро…” (Ам. 5:15).

У цих цитатах йдеться про те, що ми не повинні схвалювати зло, практикувати зло, приймати його чи скорятися йому.

Коли ми хвалимо Бога за обставини, в яких присутнє зло, це не означає, що ми схвалюємо зло – хіба що в тому сенсі, в якому Павло говорив про втіху в стражданнях, позаяк він знав, що Бог діє в них і через них.

Бог не хоче, щоб зло нас контролювало. Він сотворив нас такими, що мають свободу волі і здатність робити зло. Зло залишається в цьому світі з дозволу Бога, але воно завжди покірне Його волі. Жодне зло не може наблизитися до нас без дозволу Бога.

Позаяк зло таки існує, Бог послав Свого Сина, який помер на хресті, щоб зламати силу зла в житті всіх тих, хто повірить у Нього.

Злі вклоняться перед добрими (пор. Пр. 14:19). Ті, хто вірує, отримали силу подолати світ.

Кожен, хто вірує, що Ісус то Христос, той родився від БогаБо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша” (1Ів. 5:1,4).

То якою є та віра, на яку слід покладатися? У що ми повинні вірити, щоб перемогти? Ми віримо в Ісуса Христа, але це ще не все. Цілковито повірити в Ісуса Христа означає також прийняти те, що Бог є всемогутнім Богом, яким Він називає Себе, і що нічого не може статися без Його відома й дозволу.

Якщо будемо готові твердо повірити в це і хвалити Бога за кожну подію, яка видається нам злом, я переконаний, що кожну складну ситуацію, кожну трагедію перемінить Божа рука.

Кажучи це, я знаю, що дехто з вас зробить поспішний висновок: Бог змінить ситуацію так, що вона стане позитивною з нашого погляду. Але це не те, що я намагаюся сказати.

Коли ми сповна довіримо прикру ситуацію Богові, хвалячи і славлячи Його за неї, почне діяти сила Бога. Його сила подолає злий задум, що властивий цій ситуації, перемінюючи її так, що вона узгодиться з досконалим Божим задумом. Ми можемо не розуміти Божого задуму або не вважати його добрим, але коли ми хвалимо Його за нього, то вивільняємо Його силу, яка діятиме в цій ситуації нам на добро.

На жаль, часто наше уявлення про добро і зло спотворене. Наприклад, коли дитина успадковує мільйон доларів, ми кажемо: “Як чудово!” Але якщо дитина помирає і йде до своєї небесної оселі, ми шкодуємо: “Як трагічно!” Проте ми знаємо, що спадок у мільйон доларів інколи може стати причиною марнотратного і непутящого життя, у той час як повернення до небесної оселі може бути тільки добром.

Якщо ми будемо хвалити Бога за будь-яких обставин, я переконаний, що деякі горобці не впадуть, деякі малі діти не помруть, деякі ракові пухлини припинять рости і зникнуть. Але це не має бути нашою мотивацією у хвалі Богові. Деякі горобці все одно впадуть, деякі діти загинуть і деякі люди помруть від раку. Наша хвала мусить стосуватися і таких випадків.

Нам кажуть хвалити Бога за те, що зло прийшло в наше життя, і повірити, що Він має певний план і мету для нього; однак що нам слід робити далі? Як ми маємо реагувати на зло, коли стикаємося з ним віч-на-віч? Щодо цього в християн виникло багато нечітких уявлень.

Ісус сказав Своїм послідовникам: “Не противитись злому” (Мт. 5:39). Але ми читаємо, що коли Він побачив торговців, які продають волів, овець і голубів та міняють гроші в приміщенні храму, то, “… зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи” (Ів. 2:15). Тут Ісус відкрито бореться зі злом. Однак Він не чинив опору людям, які заарештували Його в Гефсиманському саду, і дорікнув Петрові, коли той намагався захистити Його мечем.

Отож, може статися так, що Бог буде схиляти нас до відкритих дій проти сил зла; іншого разу Він хоче, щоб ми корилися без опору. Як нам дізнатися, яким чином діяти?

Ми мусимо визнати, що нам не під силу самим подолати зло. Силою, яка подолає його, завжди буде Бог. Сутність Божого послання до нас полягає в тому, що ми маємо вчитися зосереджувати свою увагу на Ньому – джерелі всемогутньої сили, і не спрямовувати її на зло, яке протистоїть нам. Він керуватиме нашими діями кожної миті.

Павло сказав римлянам: “Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!” (Рим. 12:21). Щодо Ісусового арешту й розп’яття – Його покора злу, властиво, і зламала силу зла у світі.

Ісус продемонстрував нам, що існує кращий спосіб зарадити злу, аніж опиратися йому так, як це ми зазвичай робимо. Наше уявлення про протистояння злу зводиться до того, щоб платити тією ж монетою – застосовувати силу проти сили. І тому ми по-своєму реагуємо на несприятливі обставини, які перешкоджають нам, замість того, щоб покладатися на Божу присутність і провід у цій ситуації.

Коли нас спонукають до дій несприятливі обставини, що оточують нас, а не наша віра в Божу силу і повну Його владу над ситуацією, ми дозволяємо злу контролювати нас, замість того, щоб перемагати зло з допомогою сили Бога.

Ісус не був пацифістом. Коли Він сказав: “Не противитись злому“, то мав на увазі, що ми повинні визнавати владу Бога над злом, а також те, що Бог інколи використовує прикрі для нас ситуації, щоб здійснити Свій добрий задум.

Отже, опиратися злу означає перешкоджати досконалому Божому задуму. Якби учням вдалося не допустити арешту Ісуса в Гефсиманському саду, вони б втрутилися в Божий задум, хоча й сприймали б це як перемогу над злом.

Попередній запис

Єдність з Богом

Наступний запис

Як стати переможцем