Одного дня фарисеї запитали в Ісуса, якою є найголовніша заповідь (Мт. 22:34-40). Він відповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Але Він прирівняв до неї другу заповідь: «Люби свого ближнього, як самого себе». Ось слова, в яких можна стисло викласти все вчення Христа! Також його може охарактеризувати «нова заповідь», яку Ісус передав Своїм учням, коли збирався віддати за них життя: «Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Ів. 13:34).
Отже, заповідь полягає в тому, щоб любити? Так, тому що любов – це не лише питання почуттів. Звичайно, почуття допомагають любити. Але важливо також і знайти у своєму житті місце для іншої людини, тоді як іноді нам хочеться «зайняти всю територію». Любити, це ставити інтереси іншої людини – яка може бути навіть нашим ворогом – вище за свої. Любити означає бажати іншому добра навіть тоді, коли ми не відчуваємо до нього жодного почуття.
Також міг би підійти й інший девіз: «Тебе люблять, люби й ти своєю чергою». Ісус постійно проголошує цю думку: Бог, Його Отець, Отець всіх людей, любить кожну людину. Ця безумовна любов, любов без винятку є для нас прикладом для наслідування! Ваш Отець «дощ посилає на праведних і на неправедних», – казав Він. І додавав: «Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:45-48), – тобто любіть своїх братів і сестер, як любить вас Бог. Саме це робив Ісус усе Своє життя аж до самої смерти. Хто міг краще, ніж Він, навчити їх любити?