Віра «серця» є плодом особливого помазання Святого Духа. Коли людина сподобиться цього помазання, віра стає для неї мовби пізнанням і баченням. «Ми увірували й пізнали» (Ів. 6:69); «Ми бачили слово життя (пор. 1Ів. 1:1). Послухай, що говорить Ісус: «Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ів. 14:6) – й усім своїм єством визнай у собі всередині, що те, що ти чуєш, – дійсно правда.
Нещодавно я пізнав один дивовижний приклад такого просвітлення віри, що відбулося завдяки саме ось цим, щойно почутим Ісусовим словам, що їх передає нам євангелист Іван. Я познайомився в Мілані з одним митцем швейцарського походження, який свого часу підтримував дружні стосунки з найвизначнішими особистостями в царині філософії та мистецтва і, який влаштовував особисті виставки картин по всьому світу.
Наполегливі релігійні пошуки привели його до прийняття буддизму та індуїзму. Після тривалого перебування в Тибеті, Індії та Японії врешті він став експертом у цій сфері. У Мілані він знав багато різних професіоналів та представників культури, які віддавалися під його духовний провід і разом із ним займалися трансцендентною медитацією та йогою.
Коли він повернувся до віри в Христа, я подумав, що це свідчення буде надзвичайно актуальне, і довго переконував його, аби він про це написав. І от, кілька днів тому до мене надійшов його рукопис, з якого я хочу зачитати один короткий уривок. Між іншим це допоможе нам зрозуміти, що мабуть відчував Савло, коли по дорозі до Дамаску, побачив те світло, що в одну мить зруйнувало весь його внутрішній світ і замінило його іншим:
«Я був сам у лісовій гущавині, коли відбулася та внутрішня революція, що перевернула весь каркас мислення в моєму розумі. Мені були відомі Христові слова: “Я – дорога, істина і життя. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене”. Та раніше вони видавалися мені доволі самовпевненими. Зараз же ці слова вразили в сам центр мого єства. Після тридцяти п’яти років буддизму, індуїзму й таоїзму мене почав приваблювати “той Бог”. Водночас була присутня й глибока відраза до всього, що має будь-який стосунок до християнства. Поступово я відчув, як мене проймає дивне, абсолютно нове відчуття, якого я не знав ніколи раніше. Я відчував присутність Когось, Хто променів надзвичайною силою.
Ті Христові слова переслідували мене, стаючи якоюсь нав’язливістю. Я опирався, але внутрішній голос все більше і більше посилювався, відлунюючи в моїй свідомості. Я вже майже почав панікувати і втрачати контроль над своїм розумом; після тридцяти років глибинної медитації це для мене було немислимим. “Так, це правда, ти правий! – кричав я. – Це правда, це правда, тільки припини, благаю тебе, благаю”. Здавалося, що я вмираю від неспроможності вийти з цього жахливого стану. Я більше не бачив дерев, не чув співу пташок, лише внутрішній голос повторяв ті слова, карбуючи їх у моєму єстві.
Я впав на землю і втратив свідомість. Але перед тим встиг відчути, як мене огортає безмірна любов. Я відчував, як розтоплюється весь каркас мого мислення мов від величезної експлозії в моїй свідомості. Я помирав для минулого, яким був глибоко узалежнений. Кожна істина розпадалася. Не знаю, скільки я там пролежав, але отямившись, став мовби відроджений. Небо мого розуму було ясним; без кінця спливали сльози, зрошуючи обличчя і шию. Я почувався найбільш невдячним створінням на всій землі. Так, велике життя існує, і воно не належить цьому світу! Уперше я збагнув, що розуміють християни під словом “благодать”».
Ось уже понад двадцять п’ять років цей чоловік, відомий як Мастер Бі (Master Bee)[1] разом зі своєю дружиною, також митцем, веде напівусамітнене життя у світі, а своїх давніх учнів, які звертаються до нього за порадою, він навчає молитви серця та проказування чоток.
Він не відчував потреби відмовлятися від здобутого раніше релігійного досвіду, який підготував його до зустрічі з Христом і дав йому змогу тепер вповні оцінити його новизну. Більше того, він і далі плекає до нього глибоку пошану, показуючи на ділі, як абсолютно повну відданість Христові можна сьогодні поєднати з величезною відкритістю до вартостей інших релігій.
Таємна історія людських душ поза прожекторами мас-медіа сповнена таких зустрічей з Христом, які змінюють життя. Дуже жаль, що в дискусіях про Його особу вони зовсім не беруться до уваги, навіть серед богословів. Такі зустрічі виявляють, що Ісус справді «учора й сьогодні – той самий навіки», спроможний оволодівати серцями сучасних людей не з меншою силою, ніж коли «оволодівав» Іваном чи Павлом.
З місця свого усамітнення той чоловік пише: «Христос є сучасний як ніколи, і зараз відчувається нагальна необхідність нового творчого звіщення Христа. Ми мусимо дати людям зрозуміти, що віра в Ісуса Христа – це щось фантастичне і прекрасне, що невимовно збагачує життя. Відкривається новий вимір буття, і ми вже більше ніколи не будемо почуватися самотніми всередині нашого “я” чи нашої душі. Розчиняються двері до того безконечного Світла, про яке говорить святий Іван у своєму євангелії. Надзвичайним у Христовому світлі є те, що у своїй суті воно є найвищою любов’ю».
[1] Досвід і духовний шлях Мастера Бі зібрані тепер у книзі Меndicante di luce (San Paolo, Cinisello Balsamo 2006).