Вирішила написати цього листа після того, як прочитала в одному католицькому часописі статтю про диявола. Звісно, автор мав найкращі наміри, але я б хотіла розповісти про те, що сталося зі мною і дещо розходиться з тим, про що священик писав у цій статті.
Мені 54 роки, і я вже протягом 16 років працюю медсестрою в психіятричному відділенні. Попри деякі мої недоліки, я завжди вірила в Бога, хоча мене важко назвати практикуючою християнкою. Я ніколи не поглиблювала своєї віри, яка трималася лише на тих знаннях, які я отримала в дитинстві. Чимало років минуло відтоді, коли я востаннє була в церкві, хоча завжди продовжувала молитися по-своєму. Потім я перестала навіть молитися, що зумовило своєрідне відчуття незадоволення і нещастя: мені здавалося, що я відкинула любов, якої потребувала.
Сім років тому, через те, що мої діти вже виросли і жили своїм життям, у мене з’явилося більше часу на себе, тож я вирішила оновити мої стосунки з Богом. Це була нелегка справа. Мені здавалося, що я зв’язана і замкнена в собі без жодної можливости спілкуватися. Мені стало страшно. У багатьох моїх колег по роботі з часом проявлялися проблеми із психікою, тож я подумала, що щось подібне трапилось зі мною. Багато осіб, серед яких і капелан лікарні, намагалися допомогти мені. Все намарно. Я відмовлялася від усього і кожен новий день розпочинала з ненавистю до всього світу. Відчувала в собі вбивчу агресію, яка стримувалася лише отриманим вихованням. Я переживала незрозумілі образи, часто хотіла кричати, хоча всі мене вважали спокійною і врівноваженою особою. Проте з дитинства в мене виникали думки про самовбивство. Я жила в стані постійної тривоги.
Уже кілька років поспіль мені снилися дивні сни. Наприклад, я бачила людину наприкінці порожнього трубоподібного тунелю. Я не могла зрозуміти, чи це часом не була каналізація. І я ніяк не могла побачити голови цієї людини. Вона постійно повторювала: «Ти будеш моя». У такі моменти я кричала від страху, хоча й хотіла піти за цим незнайомцем. Мій чоловік будив мене і заспокоював, що це лише кошмари. Деколи мені снилося, що мені на руки давали десятимісячну дитину, яку я радісно обіймала, але одразу ж по тому вона неначе перетворювалася на шматок свинцю, який я ледве втримувала, та все одно завдавала болю цьому маленькому створінню. Я прокидалася в сльозах і молила Бога захоронити мене від цього жахіття.
У 1989 році я випадково (хоча вбачаю в цьому Божу волю) познайомилася з одним екзорцистом. Я спробувала пояснити йому те, що зі мною відбувалося в поєднанні з відразою до молитви. Цей священик сказав мені, що мною опанував демон, від якого я можу звільнитися. А він міг би мені в цьому допомогти. Це було надзвичайно, коли він благословляв мене, а я при цьому не кричала й не виявляла жодного спротиву. Все це відбувалося дуже тактовно. З часом я перестала відчувати ненависть і більше не мала бажання кричати. Я не відчувала жодних образ і мене покинули думки про самогубство. Страшні сни відійшли в минуле, і виглядало так, ніби все те зло, яке накопичилось у мені протягом життя, просто зникло.
Я повернулася до молитовного життя: дуже багато і дуже часто тепер молюся. І все ж на мені залишився певний «знак». Зло не дало мені спокою і деколи спричиняє фізичні або духовні страждання. Коли стає зовсім зле, я звертаюся до цього екзорциста, який повертає мені спокій і допомагає прийняти страждання у світлі Христових страстей. Я охоче приймаю цю місію страждання заради осіб, яких мучить сатана. Я завжди благаю Святого Духа про допомогу, і щось мені підказує, що Він на ній не економить. Ось так.
Кажуть, що злодій завжди впізнає іншого злодія, а брехун – брехуна. Мені здається, що я можу розпізнати особу, яка перебуває підо впливом злих сил, хоча й намагаюся проявляти в цьому максимальну обережність. Цецилія протягом 15 років перебувала на лікуванні в психлікарні, але її поведінка була досить нетиповою. Декілька разів я зверталася з нею до екзорциста, який ознайомився із ситуацією і провів кілька сеансів екзорцизму. Найцікавіше те, що вона тепер практично здорова. Завідувач нашого відділення погоджується з фактом одужання, хоча при цьому чесно зізнається, що нічого не розуміє. Звичайно, Цецилія ще зберегла деякі давні звички, але це питання часу та психологічної реабілітації. Проте діягноз, який було поставлено на початку хвороби, сьогодні не підтвердить жоден спеціяліст. Чи варто говорити про те, наскільки задоволена вона та її родичі?
З такою ж обережністю я описала екзорцисту двох пацієнток із мого відділення, Рахиль та Сильвію. Він так ніколи з ними і не зустрівся, але помолився за них спеціяльні молитви на відстані, тобто без їхньої присутности. Як дивно б це не звучало, але результати вражають: у них зникла не тільки агресія, але й будь-які ознаки психічних розладів, що дало змогу виписати їх з лікарні. Всі лікарі здивовані таким швидким одужанням, яке приписали своєму професіоналізмові. Мені аж смішно стає з цього приводу. Достатньо сказати, що Рахиль зізналася мені, що вже понад місяць не приймала жодних медикаментів, а ліки, які їй приносили, вона зливала в унітаз. Невже так складно погодитися з тим, що Бог може когось вилікувати?
Хоча навіть екзорцист не погоджується, коли я кажу, що це він зцілив Рахиль і Сильвію. Він не хоче про це чути. Але постійно повторює, що Бог вислуховує тих, хто звертається до Нього з щирою молитвою. Саме це я і хотіла сказати авторові згаданої вище статті. Я б хотіла зауважити, що, на мою думку, існують різні форми одержимости. Звісно, я не вчила цих речей, але я бачила їх своїми очима. Також я хотіла б наголосити на тому, що нам потрібні дуже кваліфіковані екзорцисти, оскільки більшість священиків взагалі нічого не знає про дію диявола. Думаю, що подібні випадки сьогодні трапляються набагато частіше, аніж тоді, коли вони вчилися в семінарії.
Стаття, яка надихнула мене на цей лист, можливо, і має підстави стверджувати те, що тепер дуже рідко трапляються випадки біснуватости, адже протилежне твердження можна було би вважати рекламою диявола. Але в цій статті нічого не йдеться про те, що бувають не такі значні випадки диявольського впливу на людину. Авторові статті, який у таких випадках рекомендує звернутися до психіятра, я, як особа, що пропрацювала 16 років у психіятричному відділенні, можу відповісти: «Якщо ви знайомі з дійсно компетентним священиком, краще спочатку зверніться до нього».
Я молюся і прошу інших молитися про те, щоб екзорцисти отримали всі необхідні в їхньому складному завданні дари. А також за те, щоб Церква усвідомила цю необхідність і присвятилася підготовці компетентних екзорцистів. Це дуже серйозна прогалина, про яку знають усі зацікавлені особи.