Екзорцизм і молитви про звільнення від злого духа

«А тих, хто ввірує, супроводити будуть ознаки такі: у Ім’я Моє демонів будуть вигонити» (Мр. 16:17). Цими словами Ісус Христос, Який дав владу виганяти бісів спочатку лише апостолам та учням, поширив цю владу і на всіх віруючих у Нього. Умовою є лише дія в Його ім’я. Сила того, хто виганяє бісів – екзорцист це чи ні – полягає у вірі в ім’я Христа, оскільки «нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12). Ця влада походить від Христа і не може бути кимось обмежена або неправильно проінтерпретована.

Натомість Церква, щоб надати максимальну допомогу тим, хто страждає від дії злих духів, і захистити від шарлатанів, встановила відповідний обряд екзорцизму. Щоб не породжувати двозначности, ми повинні сказати чітко без жодної плутанини: Екзорцизм – це обряд, що встановила Церква, який можуть звершувати лише ті священики (миряни – у жодному випадку!), котрі отримали на це відповідний безпосередній дозвіл свого єпископа. Всі інші молитви, спрямовані на вигнання бісів, які відчитують священики чи миряни, є особистою молитвою, які можна назвати «молитвами про звільнення від злого духа». Я б хотів прояснити цей момент раз і назавжди, щоб уникнути вічної плутанини, навіть якщо її зумовили відомі автори. Я, наприклад, не погоджуюся з висловами на зразок «урочистий екзорцизм, звершений екзорцистом» і «простий екзорцизм, звершений будь-яким священиком чи мирянином». Екзорцизмом може називатися лише відповідний обряд, що встановила Церква, під час якого використовують відповідні молитви, вказані в требнику, і який можуть звершувати лише екзорцисти. Всі інші різновиди, на які ми натрапляємо у виконанні окремих мирян чи груп, це не екзорцизм. Також екзорцизмом є відповідна частина обряду хрещення.

Яка різниця між екзорцизмом та молитвою про звільнення від злого духа? Що ефективніше? Зауважу, що мета в них одна: звільнити людину від присутности в ній демона.

Щодо ефективности, то не все так просто.

Мирянин, який молиться про звільнення від злого духа, робить це приватно, реалізуючи священство вірних і використовуючи владу, надану Христом усім, хто вірує в Нього.

Священик, який молиться в цьому намірі, також робить це приватно, але ефективність більша, оскільки він це робить у силу священичого служіння та можливости благословляти.

В екзорциста, який звершує обряд екзорцизму, ефективність набагато більша, оскільки він звершує обряд, тобто це публічна форма молитви, яка залучає всю Церкву.

Але треба бути дуже уважними. Господь приділяє надзвичайну увагу вірі. Саме це зумовлює те, що проста молитва мирянина, нехай і особиста, буде набагато ефективніша за інші молитви. Саме тому молитва якогось священика, що не є екзорцистом, але є людиною з глибокою вірою, буде ефективніша за молитву екзорциста, призначеного єпископом, але який не відзначається такою великою вірою. Одразу ж наведу приклад. Ми знаємо від отця Раймонда з Капуї, який був сповідником та біографом Катерини Сієнської, що коли екзорцисти не могли зцілити біснуватого, то посилали його до Катерини. Свята молилася і одержимий зцілювався. Її молитва не була екзорцизмом, адже вона не була ані екзорцистом, ані священиком. Але вона була святою! Необхідно наголосити на тому, що враховується віра не тільки особи, яка молиться, але й особи, за яку моляться, та її рідних і близьких. Коли в Євангелії йдеться про оздоровлення паралітика, якого друзі опустили до Христа через дірку в даху, то зазначено, що Христос, «побачивши віру їхню», зцілив його. Він, звісно ж, бачив віру хворого, але й віра його друзів відіграла дуже важливу роль.

Повертаючись до теми про екзорцизм та молитви про звільнення від злого духа, все сказане вище можна вважати уточненням, враховуючи, що і обряд, і молитва спрямовані на оздоровлення особи від зла, яке полонило її. Тож немає якоїсь чіткої межі між ними, і обидві форми можуть бути використані для тієї ж самої особи. Треба також нагадати про те, що загальні приписи передбачають обряд екзорцизму лише в найскладніших випадках. Канонічне право говорить про нього лише в контексті одержимих осіб, які стали жертвою справжньої диявольської одержимости. Утім факт залишається фактом: у всіх випадках, які загалом називають менш чи більш складними, необов’язково звершувати обряд екзорцизму, оскільки може вистачити молитви про звільнення від злого духа. Як, у принципі, може вистачити і звичних засобів благодаті: молитва, святі таїнства, піст, діла милосердя…

Мені здається, що ці вказівки необхідно враховувати завдяки їхній практичній цінності. Сьогодні, на жаль, складно знайти екзорцистів. Тож варто знати про те, що в більшості випадків їхня присутність не є необхідною. Я б додав, що через цю малу кількість екзорцистів необхідно доручати їм лише найскладніші випадки, а не обтяжувати їх менш складними формами, які можна вирішити іншими способами.

Враховуючи, що в цій книзі практично йдеться лише про екзорцизми, варто додати кілька слів про молитви про звільнення від злого духа.

Перша ремарка: між звичайною дією демона (спокуса) та надзвичайною його дією (різні недуги, про які вже говорилося вище) немає чіткої межі. Це стосується і допоміжних засобів. Наприклад, ми побачили, що можна стати жертвою диявольської одержимости через вкорінення в гріхах особливої тяжкости. Зокрема йдеться про випадок Юди Іскаріота. Це саме стосується засобів і для запобігання, і для оздоровлення, але в будь-якому випадку основними залишаються загальні засоби благодаті.

Друга ремарка: використовуючи душпастирську діяльність, необхідно пробудити у свідомості християн відчуття вірности Христові та боротьби з дияволом. Усі віряни, у силу своєї природи охрещених та миропомазаних, повинні почуватися борцями з дияволом. Знаючи, що вони є храмом Духа Святого, вони також знають, що сатана прагне позбавити їх цього привілею. Вони знають, що Христос прийшов, щоб зруйнувати царство диявола, і повинні допомагати Йому в цьому. Як диявол щодня бореться з нами, так і ми повинні щодня боротися з ним, будучи переконаними в перемозі завдяки силі Святого Духа, яку отримали через хрещення. Жити в благодаті – означає постійне так Христові і ні сатані, що відповідає обіцянкам хрещення. Я не вважаю, що сучасні проповіді та катехези наголошують на цьому усвідомленні боротьби з дияволом, про яку стільки пише Святе Письмо і на якій особливо наполягає Новий Заповіт. Це необхідно відродити. Зберегти та збільшити стан благодаті – це перемога над звичайною дією диявола (спокуси) і водночас це найкращий захист проти його надзвичайної дії.

Попередній запис

Я – медсестра в психіятричному відділенні

Наступний запис

Екзорцизм і молитви про звільнення від злого духа (закінчення)