Єатрай (Єгова провадить, веде, наслідувати): Зерахів син, ґершомівець, левит (1 Хронік 6:6), “Етні” в 1 Хронік 6:26 – це варіант імени “Єатрай”.
Єва (життя, жива): Створена Богом із Адамового ребра перша жінка й мати всіх людей, Адамова дружина (1 Мойс. 3:20). Адам найменував свою жінку Євою. Це, правдоподібно, спільне родове ім’я для позначення самого життя. У Книзі Буття Єва уособлює материнство, знову Новий Заповіт наголошує її гріхопадіння в Едені, коли то змій своїм лукавством звів її й вона перша порушила Божу волю (2 Кор. 11:3; 1 Тим. 2:13-15). Таким чином гріх увійшов у світ. Крім Каїна, Авеля й Сифа, в Адама та Єви були ще інші сини й дочки (1 Мойс. 5:4). Біблія дуже мало говорить нам про життєвий шлях Єви після вигнання з Едену й ми нічого не знаємо про її смерть.
Єверехія (Єгова благословляє): Батько Захарія, діяв за днів юдейського царя Ахаза (Ісаї 8:2).
Євтих (щасливий): Юнак у Троаді, який, прислуховуючись до затяжної розмови Павла вночі, впав через відчинене вікно з третього поверху й забився. Апостол вчинив чудо та привернув йому життя, щоб таким чином присутні побачили Божу силу та прославили Господа (Дії Ап. 20:9-12).
Єгаллел’їл (він прославляє Бога):
- Походив із роду й племени Юди (1 Хронік 4:16).
- Левит із Мерарієвого роду (2 Хронік 29:12).
Єгдай, Ягадай (Єгова керує, Єгова провадить): Батько 6 синів, ім’я подане в родоводі лінії Калева (1 Хронік 2:47).
Єгоаддан (Бог прикрашає): Жінка царя Йоаша, мати царя Амації (2 Царів 14:2; 2 Хронік 25:1).
Єгоахаз (Господь підтримує, утримує):
- Син і престолонаслідник ізраїльського царя Єгу. Царював 17 років у Самарії над Ізраїлем (2 Царів 10:35; 13:1-9).
- Син і наступник юдейського царя Йосії (2 Царів 23:30,31,34).
- Так найменовано юдейського царя Ахазію, сина Єгорама (2 Хронік 21:17).
Єгоаш, Йоаш (Даний Господом, Господній дар):
- Син Ахазії, 8-ий юдейський цар (2 Царів 12:1-19; 14:13).
- Єгоахазїв син, 12-ий ізраїльський цар. Ім’я “Йоаш” – це рівнозначник імени “Єгоаш”. (2 Царів 13:10, 25; 14:8-17).
Єгозавад (обдарований Єговою):
- Син моавітянки Шімріт (Шомер), один із змовників на царя Йоаша, якого забили в Бет-Мілло в його ліжку (2 Царів 12:21-22; 2 Хронік 24:26).
- Син Овед-Едома, левит, корахівець, придверний і сторожа придверного складу (1 Хронік 26:4,15).
- Веніяминівець, командир над 180 000 озброєного війська за днів царя Йосафата (2 Хронік 17:18),
Єгонадав, Йонадав (Єгова спонукує, збуджує, просуває, інспірує):
- Син Шім’ї, небіж-племінник Давида (2 Самуїл. 13:3).
- Рехавів син, родоначальник рехавітів. Приєднався до Єгу в акції релігійних реформ й винищуванні Ахавового дому. Пророк Єремія ставить рехавітів як зразок для інших у їхній абстиненції-тверезости та слухняному додержуванні закону. (2 Царів 10:15-28; Єремії 35).
Єгорам, Йорам (Єгова підносить):
1. Ахавів син, престолонаслідник свого рідного брата Ахазії, царював над Ізраїлем у Самарії 12 років; діяв за днів двох великих пророків: Іллі та Єлисея (2 Царів 1:17–9:29; 2 Хронік 22:5-7).
Після смерти Ахава моавський цар Меша відмовився платити данину Ізраїлеві. Тоді Єгорам із союзними військами Юдеї й Едому вирушив війною проти нього. По дорозі безводною пустинею Бог чудовим способом заспокоїв їхню спрагу, Однак Єгорам нарікав на Бога й забував про Його ласку. Він дуже грізно й жорстоко розплатився з моавітянами, безпощадно знищивши їхній край (2 Царів 3:24-27).
У загарбницькій війні з сирійцями пророк Єлисей об’являв Єгорамові стратегічні пляни й наміри сирійського царя. І коли сирійське військо вночі оточило місто Дотан, щоб схопити Єлисея, то Бог покарав їх сліпотою. Таким чином пророк завів їх у Самарію. Єгорам хотів їх повбивати, але Божий муж не дозволив йому цього робити, а, навпаки, звелів справити для сирійців велику гостину й відпустити їх на волю. Це так зворушило сирійців, що вони відтоді перестали більше нападати на Ізраїля (2 Царів 5:7-8; 6:8-23).
З бігом часу Бен-Гадад став сирійським царем, він обліг Самарію і планував голодом примусити місто скапітулювати. Єгорам і тепер виявив своє недовір’я й навіть почав грозити, що вб’є Єлисея, правдоподібно за те, що він провіщав допомогу від Бога, а допомоги не було. Однак слова пророка були вірні. Він, за Божим об’явленням, запевняв царя й нарід, що настане здешевлення продуктів першої потреби. І, дійсно, невдовзі ціна на хліб була поміркована. (2 Царів 6:24-33; 7).
Хоч Єгорам у своїм царюванні досвідчив великі Божі діла й бачив численні чуда, що їх чинив Єлисей, однак він ніколи повністю не навернувся до Господа, і Єлисей провістив його сумну долю (2 Царів 8:29; 9:14-29). У боях із новим сирійським царем Газаїлом Єгорам був поранений і вернувся в Їзреел, щоб там лікуватися. Там відвідав його юдейський цар Ахазія. Саме тоді, коли Єгорам й Ахазія виїхали в окремих колесницях, щоб стрінути полководця Єгу, Єгу взяв лука, пробив стрілою серце Єгорамові та звелів своєму вельможі Бідкарові скинути мертве тіло Єгорама з колесниці на ділянці поля Навота, як також дігнати Ахазію та вбити його. Зі смертю ізраїльського царя Єгорама припинилася династія Ахава. (2 Царів 9:15-29).
- Син Йосафата, одружився з Аталією, дочкою Ахава й Єзавелі, став юдейським царем у віці 32 років, царював 8 років у Єрусалимі; замордував при допомозі своєї жінки Аталії 6 рідних братів, сприяв культові Ваала та ідолопоклонству; його царювання позначилося серією нещасть і поразок: Едом став незалежною, самостійною країною, цебто перестав платити данину; проти Юдеї виступив Лівна та врешті ватаги филистимлян і арабів пустошили край і грабували столицю. Помер у великих болях. (2 Царів 8:16-24; 19:8; 2 Хронік 21:1-20; 22:1).
- Син Тої (2 Самуїл. 8:10).
- Син Еліезера, левит (1 Хронік 26:25).
- Священик за днів царя Йосафата (2 Хронік 17:8).
Єгорам – див. “Йорам”.
Єгосав’ат (поклонниця Єгови, Єгова – моя присяга): Дочка ізраїльського царя Єгорама, жінка первосвященика Єгояди, сестра царя Ахазії (2 Царів 11:2; 2 Хронік 22:11-12).
Єгоханан, Єгохонан (Єгова дав, помилував, змилосердився, Божа ласка, Божий дар, Іван – це тільки скорочена форма цього імени):
- Корахівець, левит, придверний скинії (1 Хронік 26:3).
- Зверхник Юдеї, командир з’єднання 280 000 вояків за днів царя Йосафата, батько сотника Ізмаїла (2 Хронік 17:15; 23:1).
- Беваїв син, що змушений був залишити свою жінку-чужинку (Езри 10:28).
- Священик за днів первосвященика Йоякима; поверненець, з роду Амаріїного (Неем. 12:13).
- Священик, що брав участь у посвяченні єрусалимських мурів (Неем. 12:42).
- Ел’яшівів син, поверненець із Вавилону (Езри 10:6).
Єгоцадак, Йоцадак (Єгова виправдує): Син первосвященика Сараї, забраний у вавилонську неволю Навуходоносором і там помер. Син його Ісус повернувся з Вавилону на батьківщину та продовжував служіння первосвященика (1 Хронік 5:40,41; 2 Царів 25:18; Езри 3:2; Неем. 12:26).
Єгояда, Йояда (Єгова знає, Господь підтримує, сприяє, допомагає, ставиться прихильно):
- Батько Беная; Давидів загальновідомий лицар-боєць (2 Самуїл. 8:18; 1 Царів 1:8 та інші вірші; 2:35 та інші вірші; 1 Хронік 18:17).
- Проводир ааронівців, цебто священиків; приєднався до Давида у Хевроні (1 Хронік 12:27).
- У 1 Хронік 27:34 подано: “Єгояда, син Бенаї”, наступник Ахітофеля, дорадник Давида. Правдоподібно, що тут постала помилка в переписуванні й замість “Беная, син Єгояди”, написано навпаки (1 Хронік 18:17; 2 Самуїл. 8:18).
- Первосвященик за днів царювання Аталії, лукавої узурпаторки юдейського трону, дочки Ахава й Єзавелі, як також за царів Ахазії й Йоаша. Первосвященик Єгояда одружився з Єгосав’ат, дочкою царя Єгорама й рідною сестрою царя Амазії (2 Хронік 22:11). Коли Єгу вбив Ахазію й Аталія почала безпощадно винищувати всіх нащадків царської династії з Юдиного племени, тоді первосвященик Єгояда зі своєю дружиною Єгосав’ан потаємно викрали царського сина Йоаша, 6 років переховували його в святині, а відтак допомогли йому стати законним повноправним царем у Єрусалимі (2 Царів 1:1- 12:21; 2 Хронік 24:1-27).
- Другий священик первосвященика Сераї, цебто допомагав йому в його служінні (Єремії 29:25-29; 2 Царів 25:18).
- Пасехів син; допомагав направляти Стару Браму Єрусалиму (Неем. 3:6).
Єгояким (Єгова настановив): Син Йосії, рідний брат Йоахаза. Фараон Нехо настановив його царем над Юдеєю замість його брата Йоахаза, змінивши його ім’я Ел’яким на Єгояким. Він чотири роки підлягав Єгиптові і, щоб догодити фараонові, платив йому високу данину, а одночасно жорстоко ставився до населення, переслідував пророків і переобтяжував нарід великими податками. Відтак вавилонський цар Навуходоносор переміг єгиптян. Єгояким перших 3 роки платив Навуходоносорові контрибуцію, а далі збунтувався проти нього. Тоді Навуходоносор вислав свої наємні армії: халдеїв, сирійців, моавітян і аммонітян, щоб вони утихомирили й приборкали повстанців. Треба припускати, що під час тих розрухів загинув цар Єгояким, як це наперед провістив пророк Єремія. (2 Царів 23:24-24:9; 2 Хронік 36.4-5; Єремії 22:18,19; 36:30)
Єгоярів, Йоярів (Єгова захищає, Господь – це Охоронець): Голова першої з 24 порядкових змін служби священиків у Божому домі (1 Хронік 9:10; 24:7; Неем. 11:10).
Єгояхін, Йоахін, Єхонія (Єгова настановив): Син Єгоякима й Нехушти; у віці 18 літ став юдейським царем (2 Царів 24:8-18). Згідно з 2 Хронік 36:9, він мав 8 літ, коли став царем. Царював у Єрусалимі 3 місяці й 10 днів. Навуходоносор забрав царя Єгояхіна з Єрусалиму до Вавилону в неволю за те, що його батько був союзником Єгипту. Єгояхін був 36 років невільником, цебто аж до смерти вавилонського царя Навуходоносора (2 Царів 24:8-16; Єремії 29:2; Єзекіїля 17:12; 19:9; 2 Хронік 36:9).