Єгу (Він – це Єгова, Він Сам – це Господь):
- Йосафатів син, Німшіїв унук, основоположник п’ятої династії ізраїльських царів; був командиром війська царя Ахава; став популярним і здобув велику пошану в народі за царів Ахазії й Єгорама; під час облоги Ґілеадського Рамоту у війні з Сирією слуга пророка Єлисея помазав його на царя над Ізраїлем. Єгу царював у Самарії 28 років, він знищив Ахавів дім згідно із словом пророка, встановив мир і забезпечив безпеку з Самарії, вигубив Ваалових служителів: жерців-священиків і фальшивих пророків, спустошив Ваалів дім і бовванів, проте повністю Єгу не очистив край від ідолопоклонства; кара спала на 4-те покоління, яке було позбавлене царського трону в Ізраїлі. (2 Царів 9:1-37; 10:1-36; Осії 1:4).
- Хананіїв син (1 Царів 16:1,7); пророк, його батько був прозорливцем, який провістив долю юдейського царя Аси (2 Хронік 16.7). Єгу вже в молодості став пророком; він передусім обвинувачував ізраїльського царя Башу за його гріхи (1 Царів 16:1,7) а відтак через 30 років з’явився із пророцьким словом до Йосафата, докоривши йому за його союз із невірним царем Ахавом (2 Хронік 19:2,3). Єгу пережив Йосафата й описав його життя в своїх записках (2 Хронік 20:34).
- Оведів син, з дому Хецрона, з Юдиного племени (1 Хронік 2:38).
- Йошів’ї син, симеонівець (1 Хронік 4:35).
- Один із Давидових лицарів, аннетотянин, веніяминівець, приєднався до Давида в Ціклаґу (1 Хронік 12:3).
Єгудита (єврейка, по-гебрейському або прославлена): Називалася також Олівемою, дочка хіттеянина Беері, жінка Ісава (1 Мойс. 26:34).
Єгудій (юдеї, євреї): Син Нетанії, працював при дворі юдейського царя Єгоякима. Царські зверхники послали Єгудія по Баруха, щоб він прибув із звоєм, із якого він читав перед народом, що містив у собі обвинувачення пророка Єремії на Юдею. Обвинувачення були прочитані перед царем, який спалив звій, порозривавши його на куски, в огні в коминку (Єремії 36:14,21,23).
Єгухал, Юхал (сильний, міцний, могутній, переконливий): Шелеміїн син, князь-зверхник царя Седекії. Седекія послав Єгухала до Єремії з проханням про пораду й щоб пророк молився за них (Єремії 37:3; 38:1).
Єдая (хвала Єгові):
- Предок Зізи, князь-зверхник у Симеоновому роді (1 Хронік 4:37).
- Харумафів син, допомагав при направі єрусалимських мурів (Неем. 3:10).
- Зверхник другої порядкової черги служби священиків у Божому домі за днів царя Давида. Деякі з його нащадків повернулися з Вавилону до Єрусалиму (1 Хронік 24:7; Езри 2:36, Неем. 7:39).
- Священик за днів первосвященика Ісуса, що вернувся з Вавилону на батьківщину (Захарія 6:10,14).
- Священик, який позостався в Єрусалимі після переселення юдеїв до Вавилону (1 Хронік 9:10).
Єдида (улюблена): Дочка Адаї з Боцкату, жінка Амана, мати юдейського царя Йосії (2 Царів 22:1).
Єдід’я (улюбленець Господа): Так пророк Натан найменував Соломона (2 Самуїл. 12:25). Див. – “Соломон”.
Єдіяїл, Єдіаїл (Бог знає, глибоко розуміє, правильно оцінює, спостережливий, проникливий):
- Родоначальник веніяминівців (1 Хронік 7:6,11).
- Мешелеміїн син, корахівець, левит, предверний (1 Хронік 26:1,2).
- Син Шімрі, один із Давидових лицарів (1 Хронік 11:45).
- Голова Манасіїних тисячок, приєднався до Давида під час маршу до Ціклаґу (1 Хронік 12:20; порівняйте 1 Самуїл. 30.9,10).
Єдутун (похвальний, прославлений): Левит із роду Мерарі; один із 3 головних диригентів хору й керівників оркестри. Його ім’ям затитуловані 3 Псальми: 38, 61 та 76. Ім’я “Етан” рівнозначне з ім’ям “Єдутун”. (1 Хронік 9:16; 15:17; 16:41,42; 25:1,3,6; 2 Хронік 35:15; Неем. 11:17).
Єзавель (невинна, цнотлива, чиста): Фінікійська князівна, дочка тирського (сидонського) царя Етбаала, дружина Ізраїльського царя Ахава, мати Аталії, яка згодом узурпувала царський трон у Юдеї, та Ахазії й Єгорама, що були ізраїльськими царями. Як запопадлива й горлива поклонниця Ваала, Єзавель, одружившись із царем Ахавом, вона настільки зуміла володіти ним, що він став маріонеткою в її руках і наосліп виконував її волю (1 Царів 21:25). Вона не тільки безсоромно й безстрашно чинила перелюб і займалася чарівництвом (2 Царів 9:22,30), але навчила свого чоловіка Ахава робити зло в Господніх очах (1 Царів 21:25). Ахав під її впливом збудував храм Ваалові в Самарії, побудував вівтарі для фінікійських поганських божків і робив усе те зло, щоб гнівити Господа більше від усіх інших царів, що були перед ним (1 Царів 16:1-33). Єзавель защепила в Ізраїлі поганську релігію й ізраїльські царі зі своїм населенням формально одобрували фінікійське ідолопоклонство. Вони утримувала не менше, ніж 450 Ваалових пророків і 400 Астартиних пророків, які живилися з її столу (1 Царів 16:31,32; 18:19). Вона постановила вигубити всіх Господніх пророків, але богобійний Овдій, царський доморядник, переховував їх у печері й потаємно постачав їм їжу, щоб таким чином перекреслити хижацькі пляни Єзавелі (1 Царів 18:4). Особливо огидну жорстокість Єзавель застосувала у відношенні до Навота, щоб придбати його виноградника для Ахава (1 Царів 21:1-29).
Вкінці нарід під впливом пророка Іллі повстав проти її та її міністрів. По смерті Ахава Єзавель прожила ще 14 років. За наказом Єгу, її викинули через вікно з палацу на дорогу біля воріт у міському мурі. Там вона померла під ногами коней і пси з’їли її тіло згідно з пророцтвом пророка Іллі (2 Царів 9; 1 Царів 21:23).
У Книзі Об’явлення 2:20 зустрічаємо її ім’я, як символ зла, розпусти й ідолопоклонства.