«Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі. А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п’ятнадцять. І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат… Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат! Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне. Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.»
- Коли ви востаннє зітхали: «Якщо б тільки…».
- Якщо б тільки він не вискочив перед машиною…
- Якщо б вона працювала трішки старанніше і склала іспит…
- Якщо б у той раз ми вибрали іншого президента…
- Якщо б у ті вихідні ми не поїхали…
Всякий раз нам дуже хочеться перевести стрілки годинника назад. У деяких фільмах – наприклад, у серіалі «Назад у майбутнє» – відбувається саме це: люди рухаються назад-вперед за часом, міняючи щось у долі попереднього покоління, щоб викликати необхідні покращення сьогодення чи майбутнього. Звичайно, це нездійсненна мрія, свого роду ностальгія – не за минулим, яким воно було в реальності, але по нинішньому, яким воно могло б стати, будь минуле трошки іншим. Якби воно було іншим. Як і всяка ностальгія, почуття це солодке і сумне – ми прикипаємо до якогось моменту свого життя, який міг би бути, пам’ятаючи при цьому, що його не було.
Усе це звучить у вірші 21, у звернених до Ісуса словах Марти: «Коли б, Господи, був Ти отут». Вона знає: якби Ісус був поруч, Він би зцілив Лазаря. Ймовірно, Марта здогадується, що Ісус затримався на два дні. Незабаром з’ясується, що Лазар вже три дні як помер, але Ісус міг би встигнути вчасно… міг би… якби тільки…
Відповідь Ісуса і уся розмова Ісуса з Мартою свідчать: «назад у майбутнє» – не просто фантазія з кінофільму. Замість того, щоб вдивлятися в сумне минуле і мріяти про те, що могло б бути, але чого тепер уже точно не буде, Ісус велів нам кинути погляд у майбутнє. І тоді вже, коли Марта побачила певну надію в майбутньому, Ісус просить її уявити, що майбутнє несподівано проривається в сьогодення, тут і зараз. Це основна ідея раннього християнства, і в цьому уривку ми стикаємося з нею так же виразно і ясно, як в усьому Новому Заповіті.
Передусім Ісус нагадує Марті про майбутнє: «Воскресне твій брат!». Марті знайоме це вчення юдаїзму. Деякі євреї, особливо саддукеї, не визнавали прийдешнього воскресіння, але більшість євреїв тієї епохи вірили у воскресіння, спираючись на вірш Дан. 12:3 та інші старозавітні тексти. Вони перечитували видіння Ісаї (65): нові небеса і нова земля, новий світ Божий, подібний до нашого, але набагато прекрасніший, світ, в якому зникнуть біль, потворність, нещастя. У цьому новому світі, думали євреї, усі члени народу Божого, хто жив на землі із старовини і до останніх днів, набудуть нових тіл і увійдуть до життя нового творіння.
І Марта вірить у воскресіння, проте її стримана відповідь (в. 24) показує, що в момент гострої скорботи ця віра не занадто утішає. До чого вона не готова, так це до наступних Ісусових слів: майбутнє настане вже зараз. Нове творіння, а значить, і воскресіння, зрушилося з кінця часів сюди, у середину часів. Ісус не лише зійшов з небес на землю, як ми повторюємо в церкві, Він явився з Божого майбутнього в сьогодення, у плутанину і замішання відомого нам світу. «Я воскресення й життя», – стверджує Він. «Воскресіння» – не просто доктрина, і не лише явище майбутнього. Воскресіння – це особа, і ця особа стоїть зараз перед Мартою і пропонує їй зробити «стрибок віри» – віри, сподівання, надії.
Він кидає Марті виклик, вимагає від неї змінити своє «якщо б тільки» на «якщо Ісус». Без всяких «би».
- Якщо Ісус той, у Кого вона вірить…
- Якщо Ісус – Месія, обіцяний пророками, той, хто повинен був прийти у світ…
- Якщо Він – Син Божий, той, у Кому є присутнім живий Господь…
- Якщо Він – втілене воскресіння, живе і животворче життя…
Тут сюжет ненадовго уривається, залишаючи читачів у напрузі – Марта побігла за сестрою. Іван умілий оповідач, і це відстрочення дане також і для того, щоб ми встигли продумати ці питання і самі відповісти на них. У подібному сюжеті знайдеться місце і для нас.
Марта – активна жінка, яка завжди клопоче по господарству (Лк 10:38-42). Марія – тихіша, споглядальна. Скоро ми побачимо також реакцію Марії. Марта вибігла назустріч Ісусу і тут же накинулася на Нього з проханнями і докорами. Більшість з нас чинить так само: чекати ми не можемо, нам потрібно скоріше висловити Ісусові все, що ми думаємо про Нього і Його дивні дії. Якщо ви чините так само, якщо зараз ваш розум або серце повні якимсь «якщо б тільки…», вам неважко уявити себе на місці Марти. Біжіть назустріч Ісусові. Повідайте Йому свою проблему. Запитайте, чому Він не приходив досі, чому допустив, щоб сталися такі страшні події.
Але будьте готові до Його несподіваних відповідей. Ніхто не може передбачити, якою буде Його відповідь – Він завжди застигає нас зненацька. Але можна вгадати «форму» цієї відповіді: Ісус пред’явить вам певну частину Божого плану, майбутнє, яке прорветься у ваше сьогодення, у замішання і скорботу, і принесе благу звістку, надію, нові можливості.
Ключ до усього цього – був і є – віра. Ісус сприяє народженню нового світу Божого, але народження нового світу не відбувається автоматично і не захоплює за собою усіх і кожного, добровільно чи проти волі. Ключ до нового світу – віра: треба повірити в Ісуса, прийняти Його як Месію, що приходить у світ, – у наш світ, у наш біль, скорботу і смерть.