«Наступного дня стояв знову Іван та двоє з учнів його. І, поглянувши на Ісуса, що проходив, Він сказав: Ото Агнець Божий! І почули два учні, як він говорив, та й пішли за Ісусом. А Ісус обернувся й побачив, що вони йшли за Ним, та й каже до них: Чого ви шукаєте? А вони відказали Йому: Равві – перекладене це визначає: Учителю, – де Ти живеш? Він говорить до них: Ходіть і побачте! Ті пішли та й побачили, де Він жив, і в Нього той день перебули. Було ж коло години десятої. А один із тих двох, що чули від Івана та йшли вслід за Ним, був Андрій, брат Симона Петра. Він знайшов перше Симона, брата свого, та й говорить до нього: Знайшли ми Месію, що визначає: Христос. І привів він його до Ісуса. На нього ж споглянувши, промовив Ісус: Ти – Симон, син Йонин; будеш званий ти Кифа, що визначає: скеля.»
Я гостював у дядька в Торонто. Мені щойно виповнилося дев’ятнадцять, і він узяв мене постріляти по тарілочках.
Раніше я ніколи не бачив, як стріляють по тарілках. Спеціальна машина викидає маленькі диски, а стрілець, змінюючи позиції, намагається уразити мішені, що пролітають під різними кутами і несподіваною траєкторією. Не можу сказати, що я поставив рекорд, але гра здалася мені цікавою.
Останній мій «голуб» попрямував прямо до мене. У польоті тарілочка трохи погойдувалася, і я пам’ятаю тільки, як натиснув на гачок і дрібні осколки глини обсипали мене з голови до ніг.
Підбіг дядько.
– Молодець, що влучив, – похвалив він. – А то б вона в тебе влучила.
До тієї хвилини я і не здогадувався, що на подібному полюванні можу перетворитися на жертву. Процес двосторонній.
І, читаючи цей євангельський текст, ми виявляємо двосторонній і багатосторонній процес – щось набагато складніше, ніж розуміли в ту хвилину залучені в цей процес люди. Андрій і Симон Петро шукали Месію. Хіба вони здогадувалися, що Месія шукає їх? Схвильовані, прагнучі до своєї мети, вони ще дуже багато чого не розуміли.
Думається, Іван розраховував на те, що тут багато читачів почнуть ототожнювати себе з персонажами його розповіді. І нам теж варто зупинитися і запитати себе, з ким і як ми себе ототожнюємо. Досі йшлося тільки про Івана Христителя і людей, які прийшли до нього з розпитуваннями з Єрусалиму. Тут ми ні з ким не співпадаємо. Але от ми бачимо звичайних людей, які пустилися на пошуки найважливішого. Ймовірно, і ви читаєте цю книгу, бо шукаєте найважливіше для себе і хтось порадив вам – як Іван Христитель Андрію і другому учневі – придивитися уважніше до Ісуса. І от ви прийшли.
Ви наближаєтеся до Нього, ввічливо, насторожено. Іван переклав розмову загальновживаною мовою, щоб ви могли зрозуміти його. «Равві» – «учитель», «Месія» – «помазаник» (слово «Месія» єврейського або арамейського походження, «Христос» – грецького, це синоніми). «Кифа» арамейською означає «камінь», «скеля», а грецькою – «Петро».
Короткий діалог вмістив у себе чотири події. Андрій і Симон (і їх товариш, що залишився безіменним) шукають Месію і, як вони вважають, знаходять його. Ісус збирає послідовників і, знайшовши їх, дає їм нові імена (Симон стає «Каменем», небезпечне прізвисько, що зобов’язує). Іванові читачі, що жили в язичницькому світі, відчувають, як їх самих закликає і знову називає Ісус. І ми, що читаємо цю книгу в надії більше дізнатися про Ісуса, бачимо, як Він виходить назустріч нам. Можливо, і нам Він дає нові імена.
Тут уперше з’являється невловимий персонаж, який ще кілька разів промайне на сторінках цього Євангелія. Іван Христитель вказав на Ісуса – агнця Божого – двом учням, проте лише один названий по імені – Андрій, який потім приводить до Ісуса свого брата Симона Петра. Хто ж другий? Пропонувалися різні відповіді, але кожна відповідь має свої недоліки. Найпростіша відповідь – це був хтось з перших учнів, хто із самого початку пішов за Ісусом. Оскільки він не пойменований ні тут, ні пізніше, можна припустити, що це був автор книги або той, на чиїй розповіді заснована ця книга.
Пізніше ми повернемося до цього питання, але відразу скажемо, що це цілком міг бути Іван, брат Якова, один із Зеведеєвих синів. Тоді він був молодий – ймовірно, йому не було і двадцяти років, – і він запам’ятав ті дні і перші розмови Ісуса з тією ясністю, яка властива спогадам про доленосні події. От чому, хоча для нових читачів він перекладає всі терміни на грецьку мову, він постарався зберегти і єврейські слова, що вкарбувалися в його пам’яті. Не можна перебудувати фундамент під будинком, де ти живеш. Коли людина вирушає в дорогу шукати Ісуса і розуміє, що Ісус вийшов назустріч шукати її, вона запам’ятовує цей день навіки.