«Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п’ять ґанків. У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим? Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить. Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи! І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив.»
Маленькі хлопчики грали у великому недоглянутому саду. Хазяїн садиби давно вже хворів, навколо нього юрбилися лікарі і медсестри, а за садом стежити було нікому. Братики потихеньку освоювали його.
Вони багато чого не знали, наприклад до чого тут тенісний корт. Судячи з розмітки – для якоїсь гри, але вони ніколи не бачили, як грають у теніс. Посеред майданчика сумно обвиснула сітка, а оскільки хлопці вміли грати тільки футбольним м’ячем, вони і придумали собі заняття: штовхати м’яч так, щоб він перелетів через сітку і по можливості попав у розмітку. Така собі гра, хоча і не надто захоплююча.
Син хазяїна повернувся з далеких країн і відвідав батька. Він виглянув з вікна верхнього поверху і побачив, як хлопчики грають у свою гру. Усміхнувшись, він дістав з комори ракетки і м’яч і вийшов у сад. Хлопчики трохи стривожилися, коли несподівано з’явилася доросла людина, але зрозуміли, що він їх не прожене.
– Давайте грати по-справжньому, а?
– Це як?
– У теніс, зрозуміло. Я вас навчу.
Він швидко підмів майданчик, натягнув сітку, видав хлопчикам по ракетці і почав учити їх складним, але куди цікавішим правилам тієї гри, для якої і був побудований корт.
Басейн Віфесди в Єрусалимі, трохи на північ від Храмової гори славився як місце зцілення. Археологи розкопали його, так що не забудьте оглянути цю пам’ятку, коли будете в Єрусалимі. Але басейн привертав не лише євреїв: судячи зі знахідок археологів, це місце шанували також язичники. В якийсь момент воно перебувало під заступництвом бога лікарів Асклепія.
От як це «працювало»: в якийсь момент вода починала вирувати, і хто першим устигав зануритися в басейн, зцілявся. Багато хто думав, що порушення води робить ангел. Але «працювало» святилище все гірше і гірше. Очевидно, паралітик, що пролежав тридцять вісім років біля Віфесди, перетворив очікування зцілення на професію і джерело заробітку. Ісус ставить йому конкретне запитання: «Хочеш бути здоровим?» Можливо, цю людину цілком влаштовує і така доля: лежати під колонадою і нічого не робити для свого порятунку під тим приводом, що здоровіші все одно його випередять. Я не випадково порівняв цю сцену з грою двох хлопченят, які тішилися певним різновидом футболу на тенісному корті. У цьому місці збиралися заради надії на дивовижне зцілення, на божественне втручання, але це втручання було в кращому разі рідкісним і непередбачуваним, а в гіршому – химерною мрією.
І от приходить істинний Син Божий – Іван вже пояснив нам, з ким ми маємо справу, і тут же здійснює призначення цього басейну, те зцілення, яке було обіцяно, та все ніяк не збувалося. Як і у випадку із сином царедворця, усе, що вимагалося, – лише одне слово, у даному випадку – наказ підвестися на ноги, узяти своє ложе і йти. Навіть не сказано, що цей чоловік повірив Ісусу, але, звичайно ж, він повинен був повірити, інакше він не послухався б. І тепер для нього відкривається нове життя – набагато цікавіше, але і складніше, ніж життя каліки.
І в синоптиків, і особливо часто в Івана Ісус здійснює давні надії і сподівання євреїв, які знаходили собі різні вирази, зокрема у святах (в. 1). Але біля Віфесди Ісус здійснює також надії і напівоформлені вірування язичників. Це одна з важливих складових звістки цього Євангелія: оскільки «спасіння – від юдеїв» і це спасіння принесене Ісусом, воно починає поширюватися від євреїв, включаючи ширший світ. Язичницьке святилище теж було знаком, смутним і невиразним, зцілення, яке несе Ісус. Дитяча гра у футболо-теніс поступилася місцем тій грі, для якої і був обладнаний корт.
Язичництво намагалося використовувати у своїх інтересах сили створеного світу. Зцілення, здійснене Ісусом, – та реальність, якої давно чекав створений світ, і воно ж – початок нового творіння. Спасіння, принесене у світ Сином Божим, знаменує новий день. Про цей день, самі того не усвідомлюючи, міряли Ізраїль і світ.
Завершальні вірші цього розділу (особливо 25-29) дозволяють нам бачити у вірші 8 натяк на те, яким стане це нове творіння. Коли Ісус вимовляє «Уставай!», Він використовує слово, що частенько означає в Новому Заповіті воскресіння. Частково і в цьому полягає таємниця місії Ісуса. Він не використовує одну з сил створеного світу, щоб підправити якісь вади усередині все того ж творіння – Він несе нове життя, нове творіння. Нове проривається в нинішній світ, несучи зцілення і новий шанс, а старе усвідомлює, як зрозуміли це хлопчики, взявшись за тенісні ракетки, що саме таким і був первинний задум. Звичайно, багатьох людей це лякало, а дехто бачив у незвичайних подіях пряму загрозу, провокацію. Зараз ми займемося цим.
Зверніть увагу: у цьому уривку вже не фігурує слово «знамення». Далі Іван доручає рахувати нам самим.