У 37-ій главі на сцену виходить Йосип, син Якова від улюбленої жінки Рахілі й улюблений син батька і – як наслідок – зненавиджений братами. Ця розповідь дуже жвава, вона буквально приковує до себе увагу того, хто її читає вперше. Старого Якова ще раз безжально обдурять, причому цього разу його власні сини, які скажуть йому, нібито Йосипа роздер дикий звір, а насправді із заздрощів продадуть його в рабство купцям, що подорожували до Єгипту, перед тим мавши намір взагалі його вбити!
У священній історії ця розповідь відіграє дуже важливу роль, позаяк успіх Йосипа в Єгипті дасть змогу родині Якова оселитися в землі фараонів, у надзвичайно родючому краї, де вони знайдуть сприятливі умови для розмноження і стануть, згідно з Божими обітницями, великим народом.
З суто релігійного погляду значення всіх пригод Йосифа пояснить сам протагоніст своїм братам (пор. Бут. 45:4-9 і 50:20).
Постать Йосипа (який був проданий, принижений, але прославився і великодушно пробачив своїм братам, виявивши до них неабияку доброту) настільки близька до постаті Ісуса, Відкупителя людства, що він являє собою один із найкращих Його прообразів. Крім цього, Йосип – це неперевершений приклад «біблійних» чеснот: незламної віри в Бога, справжньої чесности, прощення зазнаної кривди і найбільшої доброчинности у відповідь на неї.
Тепер Яків справді може закінчити в мирі своє життя. Але перед своєю смертю він прикликає до себе дітей і, спрямовуючи погляд на майбутнє, звіщає племенам, що вийдуть з них, майбутню долю (гл. 49). Найважливіше провіщення стосується племені Юди, котре відіграватиме найважливішу роль серед дванадцятьох: від нього походитимуть найславніші єврейські царі – передусім Давид, якому коритимуться та приноситимуть данину народи (Бут. 49:9-10). Згодом у цьому уривку вбачатимуть вказівку на найвизначнішого нащадка Юди – Месію (Бут. 49:9-10), якому Яків провіщає царську гідність. З часом пророки і передусім сам Ісус у Своєму навчанні об’являть характер та ознаки цього царства, що його Євангелія назвуть царством Божим та царством Небесним.
Схема 1: Від Авраама до Соломона
| СВІТСЬКА ІСТОРІЯ | БІБЛІЙНА ІСТОРІЯ | ||
| прибл. 1850 р | Міграція Авраама
Ісак Яків |
||
| Гіксоси в Єгипті | прибл. 1720 р
|
Йосип | |
| Азійські фараони | Поселення в Єгипті | ||
| прибл. 1650 р | Міграція Авраама
Ісак |
||
| Вигнання Гіксосів | прибл. 1560 р | Поневолення євреїв | Яків
Йосиф |
| Аменофіс IV | 1370-1352 рр. | Поселення в Єгипті | |
| Горемгеб | Поневолення євреїв | ||
| Сеті І | |||
| Рамзес II | 1292-1226 рр. | ||
| між 1290 і 1265 р | Вихід під проводом Мойсея
Життя в Синайській пустелі. Кадеш |
||
| між 1250 і 1225 р. | Вторгнення до Ханаану: Ісус | ||
| Менептаг | 1226-1218 рр. | ||
| Рамзес III проганяє
народи моря |
прибл. 1198 р. | Епоха Суддів
Филистимляни на побережжі Ханаану |
|
| прибл. 1075 р | Панування філістимлян над Ізраїлем | ||
| прибл. 1040 р | Саул | ||
| прибл. 1012 р | Смерть Саула Давид – цар Юди | ||
| 1005 р. | Давид – цар усього Ізраїля | ||
| прибл. 1000 р | Здобуття Єрусалиму | ||
| 972 | Смерть Давида. Соломон | ||
| 932 | Смерть Соломона та поділ царства | ||
У цій хронологічній схемі біблійна історія пов’язана із загальною історією. У період перед Мойсеєм враховували дві гіпотези: згідно з “довгою” хронологією Авраам мав би жити в XIX ст. до Хр., згідно ж із “короткою” хронологією він мав би жити два століття по тому. Крім цього, слід враховувати, що, на думку деяких учених, Вихід відбувся за царювання Менептага.