Багато хто вбачає суть християнства у Відкупленні людей через Ісуса Христа. Вони окреслюють християнство як релігію Відкуплення.
Проте в інших релігіях теж головно йдеться про відкуплення, визволення. В Ізраїлі Бог завжди є Тим, Хто звільняє народ Свій з біди та утисків. І в буддизмі мова йде про звільнення людини, однак там визволяє не Бог. Будда повчає людей, вказуючи їм шлях визволення. Хто йде шляхом, вказаним Буддою, той звільниться від прокляття реінкарнацій. У смерті осягне стан нірвани. І вже тут, на землі, здобуде волю, вивільниться від жадоби пожадань, визволиться від залежності примарного блиску цього світу – і так осягне чисту свідомість. Правдиве визволення – це визволення від свого “я” та шлях до чистого буття. Буддистські та індуїстські традиції розуміють “відкуплення як визволення від помилкових життєвих проектів, які спотворюють реальне сприйняття дійсності” (Werbick 148).
На цей погляд ми можемо відповісти так. Для нас, християн, Відкуплення є визволенням від цього світу: “Дух Ісуса Христа звільняє зі згубних життєвих пристрастей, тому що він залучає вірних у дійство Божого панування, закликає їх довірити найважливіше в житті любові – тобто Богові в ній, – а також своєю боротьбою за справедливість свідчити Божу надійність” (там само). Християнське бачення Відкуплення, однак, скероване не тільки на визволення від світу, а й на активне влаштування світу – на основі вільної волі на противагу владним структурам світу.
Не тема Відкуплення відмежовує християн від інших релігій. Проте спосіб, в який відбувається Відкуплення, у християнстві є неповторним, єдиним у своєму роді. Ісуса характеризують не лише як Учителя, Який показує нам шлях до спасенного життя і таким чином звільняє нас від незнання та несвідомості. Відкуплення відбувається набагато швидше – через історичну діяльність Ісуса. Правда, ми не сміємо обмежувати цієї діяльності Його смертю на хресті. Це відтіснило на довгі десятиліття в рамки певної однобічності вчення християнства про Відкуплення.
Не сама смерть Ісуса звільняє нас – ціле Його життя та діяння є відкупними. Ісус визволяє людей від панування демонів. Він визволяє їх, коли позбавляє їх страху перед караючим Богом та перед власним тяжіючим “я”, котре виявляється набагато немилосерднішим за Бога-суддю – як Його проповідують деякі богослови. Проте одне зрозуміло: Відкуплення через Ісуса Христа є більшим за шлях, що виводить з залежності та неволі. Це історичне подія, яка досягає свого апогею в Ісусовій смерті на хресті та Його Воскресінні.
Все зводиться лиш до того, як нам розуміти Відкуплення Ісусовою смертю та Воскресінням. Я не хотів би тут розглядати усієї проблематики. Це вже я дослідив в іншому місці (пор. Grün, Erlösung).
Сама Біблія використовує різні образи та поняття, щоб пояснити відкупну та визвольну дію смерті та Воскресіння Ісуса. Однак вирішальним є те, що в Ісусі стає видимою любов, яка визволяє від пристрасті до власного “я”. І ця любов досягає вершини в Ісусовій смерті на хресті. Христос не втік від страждання. Він пройшов крізь нього, не тому що він мазохіст, а тому що полюбив Своїх учнів аж до кінця, до звершеності Відкуплення.
Сам Ісус описує цю любов, порівнюючи її з любов’ю пастиря до своїх овець, який віддає своє життя за них. Так Ісус говорить про Себе: “Я – Пастир Добрий.., і власне життя Я за вівці кладу” (Ів. 10:14-15). Правдиве Відкуплення відбувається завдяки цій любові Ісусовій, в якій Він віддає Своє життя і жертвується за нас, щоб ми звільнилися від пристрасті до самих себе і стали здатними до нової жертвенної любові між собою.
Справжнє Відкуплення – це персональне дійство між Ісусом та людьми, яких Він любить. Воно полягає в любові Ісуса до людей, яка на хресті заясніла найяскравіше та найвиразніше.
* *
В історії тлумачення смерті Ісуса – починаючи від Нового Заповіту і аж до писань богословів новітнього часу – використовується багато образів. Ісус відкупив нас від нашої самовідчуженості та нашої нездатності любити.
Для греків важливим було те, що Ісус спас нас від нашої смертності та минущості. Правдиве Відкуплення, на думку греків, полягає в тому, що Бог в Ісусі посадив у нашу смертну природу Свій Божественний паросток, щоб ми брали участь у Його безсмерті. У дійстві Відкуплення Бог є істинно Діяльним. Від Нього походить Відкуплення. Він відкупляє людей, наповнюючи їх Своїм Божественним життям, яке спасає їх від проминання та падіння.
Відкуплення завершується на хресті. Там – як показує нам Євангелія від Івана – Бог в Ісусі приймає все противне Богові у Свою Божественну любов: злостивість та боягузтво, насильство і жорстокість. У нас нічого більш не залишилось, чого б не торкнулась та не зцілила Божественна любов. Коли ця Божа любов струмує в темряву та злобливість нашого серця – зло втрачає свою владу над нами. Бог все перемінює в нас.
Ще хтось вважає, що Ісус спас нас, тому що Він приніс у наше життя світло, показав нам істинний сенс людського буття. Такий погляд головно панував серед прихильників гнози, поширеного насамперед у період античності езотеричного вчення з радше негативним образом світу. Але вже в Євангелії від Івана Ісус говорить про Себе, що Він є світло світу (пор. Ів. 8:12). Він прояснює наше людське буття, щоб ми відкинули нашу сліпоту й могли розуміти своє життя.
Цей погляд далі розвиває християнська гноза. Стан людини часто характеризують як сп’яніння або як сліпоту. Ісус відкриває нам очі та визволяє нас від дурману, коли ми дивимось на світ і нічого не бачимо в нім. Він пробуджує нас зі сну та велить нам усім разом чувати й іти світом з ясним поглядом та в усьому пізнавати Бога.