ІСУС ШУКАЄ ВОЛЮ СВОГО ОТЦЯ

Божа воля проявляється в історії нашого життя і через неї. Завдяки пошукам і виконанню Божої волі відкриваємо, що історія нашого життя вписується у велику історію спасіння, і це незалежно від наших слабкостей, падінь і гріхів. Саме в історії свого життя знаходимо Бога, Який живе, діє і безустанно працює у Своїх створіннях.

Присутність і діяльність Бога в людській екзистенції зумовлює наше особисте заангажування. Божа воля реалізується на перехресті дії Бога і дії людини, зусилля Творця і зусилля створіння.

Божа благодать і людське зусилля в пошуках і виконанні Божої волі

Ми не отримуємо Божої волі в готовій формі й однозначно на все життя. Вона нам об’являється поступово, у міру нашого зростання, внутрішнього навернення, відкритости й щедрости в слуханні Божого слова, зростання в любові до Бога. Ісус говорить: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігайте!» (Ів. 14:15), тобто сповнюватимемо Його волю. І хоча покликання до конкретного стану життя – до подружжя, священства чи чернецтва – дається нам однозначно, та вибір стану і життя в ньому не вичерпує всієї повноти пошуків і виконання Божої волі.

Божа воля перевершує подружній, священичий, чернечий і кожний інший стан життя. Бог постійно оновлює Свій заклик до повнішого відкривання на Його Божественну волю. В Його волі прихована Його любов. Божа воля приховується й водночас об’являється в наших великих прагненнях і духовних захопленнях, які Він сам нам уділяє.

Слова Ісуса – «Божеє Царство всередині вас!» (Лк. 17:21) – стосуються також і Божої волі. Божа воля об’являється в нас і посеред нас. Її треба тільки відкрити, знайти, прийняти й сповнити. Молячись щоденно словами Отче наш: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі» (Мт. 6:10), виражаємо готовність співпрацювати з Богом, аби Його царювання – тобто Його Божественна воля – об’явилося на землі та в небі. З одного боку, наше прагнення шукати й виконувати Божу волю є благодаттю і подарунком, з другого – нашим завданням і відповідальністю.

Відкриття справжнього образу Бога – умова виконання Божої волі

У критичних життєвих ситуаціях, коли відчуваємо небезпеку, часто укладаємо з Богом якісь пакти, подібні до торгівельних трансакцій. Взамін за вислухані Ним важливі для нас прохання «декларуємо» якусь жертву. І хоча робимо це з поривом серця, спонтанно, але в цьому є щось з гендлярської постави стосовно нашого зв’язку з Богом і виконання Його волі. Неслушно вважаємо, що в Бога майже все треба заслужити: здоров’я, успіх, добру роботу і згоду в родині.

Розпізнавання Божої волі в житті та її виконання вимагає від нас пізнання справжнього образу Бога. Вимагає також внутрішнього досвіду Його безкорисливої любови. Бог любить нас «задармо», тільки тому, що сам нас створив. Щойно під впливом такого досвіду в нас можуть народитися чисті прагнення, зусилля і праця на користь пошуків і виконання Божої волі.

Виконання Божої волі – це прийняття, очищення і примноження того, що ми раніше отримали від Бога. Фальшивий образ Бога деформує наше розуміння пошуків і виконання Його волі. Наприклад, Божу волю ототожнюють з якоюсь трагічною необхідністю зносити страшне терпіння чи нести хрест, ніби Богові подобається людський біль і страждання. Колись я бачив картину, яка змальовувала воєнні руїни, повні гробів і трупів, і яку автор підписав: «Божа воля». Це абсолютно фальшиве розуміння Божої волі. Набагато краще підходила би назва: «Людська воля» або «Наслідки легковаження Божою волею».

Пожива моя – чинити волю Мого Отця

Пошуки і виконання волі Отця перебувають у центрі життя Ісуса, це Його їжа: «Пожива Моя, – каже до них Ісус, –чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити» (Ів. 4:34). Ісус живе тільки завдяки волі Свого Отця.

На питання фарисеїв, чиїм іменем проповідує, Ісус відповідає чітко й рішуче: «Я світові те говорю, що від Нього почув […] Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив. А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби» (Ів. 8:26,28-29). Ісус напередодні Своїх страстей проходить в Оливному саду драматичну боротьбу за вірність волі Отця. Це боротьба на смерть і життя: «Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!» (Лк. 22:42). Останні слова Ісуса на хресті: «Звершилось» (Ів. 19:30), – це свідчення про повне сповнення волі Отця.

І хоча воля Отця для Божого Сина перебувала в центрі Його життя, але й Він мусив її шукати мозольною працею, як і кожна людина. Часто помилково вважаємо, що Ісус знав волю Отця від раннього дитинства, що вона була вписана в Його життя. Хибно думаємо, що Він не мусив її шукати, просити про неї, а все Його людське зусилля полягало тільки у виконанні того, що Йому було добре знане «завжди». Уважне читання Євангелія показує нам щось інакше. Також і Ісус мусив розпізнавати, досліджувати, шукати, і то з великим зусиллям, волю Свого Отця. Споглядання молитви, сповненої тривоги, в Оливному саду показує, скільки Він витерпів, щоб знайти відповідь на питання, якою є воля Отця.

Ісус переживає внутрішню боротьбу за вірність волі Отця, як і кожна людина: «Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!» Ця молитва показує, скільки в серці Ісуса було неспокою і невпевнености щодо майбутніх драматичних подій. Кривавий піт в Оливному саду показує, яким болісним для Ісуса було розпізнавання і виконання волі Отця.

Ця молитва – не єдина така молитва в житті Ісуса. Так само Ісус молився у важливі моменти Свого життя: залишаючи рідний Назарет після тридцяти років прихованого життя, під час сорокаденного посту в пустелі, де Його спокушав диявол, перед вибором апостолів, після виявлення Юди як зрадника та перед іншими важливими подіями в Його житті й місії.

Євангелисти багато разів згадують, що Ісус проводив безсонні ночі на молитві або вставав рано і йшов у відлюдні місця молитися. Найважливішою «темою» Його молитви була воля Отця. Автор Послання до євреїв пише, що Ісус був подібним до нас у всьому, крім гріха (див. Євр. 4:15). Отож був подібним до нас не тільки у виконанні Божої волі, але також у неспокоях розпізнавання і шукання її в щоденному житті.

Біблійне твердження, що Ісус був подібним до нас у пошуках Божої волі, не означає, що «психологія» Боголюдини заангажована в «процес пошуків» так само, як психологія кожної людини. «Методи» Ісусових пошуків волі Отця не ідентичні з нашими. Ісус завжди буде Таїною, але Його подібність до нас у всьому, отож і в пошуках волі Отця, була справжньою і дійсною.

Попередній запис

5) Ділитися Доброю новиною

Наступний запис

ПОСЛУХ І ЗААНГАЖУВАННЯ В ПОШУКАХ БОЖОЇ ВОЛІ