Матвія 14:22-34
Коли учні відпливли, Ісус відпустив народ і пішов на гору, щоб помолитися на самоті.
Настала ніч, на морі піднялися хвилі і човен, в якому пливли учні, почало кидати зі сторони в сторону. Через цю бурю ніхто з учнів не спав. Серед ночі вони побачили, що до їхнього човна, йдучи по воді наче суходолом, наближається якась людська постать. «Рятуйте, це ж привид!» – закричали перелякані чоловіки.
Чи справді це був привид? Звісно ж ні! Це був Господь Ісус. Він ішов по воді, ступаючи крок за кроком, неначе під Його ногами була звичайна стежка, якою день-у-день ходило безліч народу. Ще ніколи ніхто не робив такого, тому учні не могли собі навіть уявити, що це можливо.
Коли вони почули знайомий голос Ісуса, Який лагідно до них промовив: «Не лякайтеся, це ж Я!», тоді Петро, як найсміливіший та найпалкіший з учнів, сказав: «Господи, якщо це Ти, дозволь мені піти по воді Тобі назустріч!» Христос відповів йому: «Іди!»
Вилізши з човна, Петро спочатку непевною ходою, а потім твердим кроком пішов Ісусу на зустріч. Допоки Петро дивився на свого Вчителя, він безпечно йшов серед бурхливих хвиль. Щойно учень відвів погляд від Христа і подивився на розлючене море, на грозові хмари з блискавками, Петро злякався і тієї ж миті почав тонути. «Господи! Врятуй мене!» – закричав він Ісусу.
Христос підхопив Свого любого учня і, коли вони ввійшли до човна, Він сказав Петрові: «Маловірний, чому ти засумнівався?» Після того море заспокоїлося, вітер перестав і буря вщухла. Всі учні вклонилися Ісусові й сказали в один голос: «Ти справді Син Божий!»
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Ісус відправив учнів самих на інший бік моря?
- Чому учні злякалися, коли вночі Ісус прийшов до них?
- Що Петро попросив в Ісуса?
- Чому Петро почав тонути?