Цинізм розквітає в нашому суспільстві. Ми звикли до того, що професійний атлет, який встановив світовий рекорд, насправді вживає допінг. Ми звикли до того, що красномовний політик, який захищає сімейні цінності, відвідує повій або що вельмишановного лідера громади ловлять на махінаціях з роздутими статтями витрат. Ми звикли сподіватися, що люди зовсім не такі, якими себе називають, і завжди мають свій інтерес.
Саркастичний, цинічний гумор панує в комедійних серіялах та інформаційних програмах; що більше глуму, то краще. Те, що весело спостерігати на телебаченні, у реальному житті обертається на катастрофу.
Можливо, цей цинізм почасти походить зі знання, що ми не завжди щиросердні у своїх мотивах. Ми також часто схильні використовувати те чи інше становище на свою користь. Як наслідок, ми не тільки припускаємо наявність в інших усього найгіршого, але й поводимося так, наче знаємо, що мотивує їх у всьому, що вони роблять.
У Першому посланні до коринтян 13:7 читаємо: «Якщо любиш когось, то будеш вірний йому за всяку ціну. Ти завжди будеш вірити в Нього, завжди будеш надіятися на Нього і непохитно захищатимеш Його» («Жива Біблія»),
Чи ви зрозуміли? Завжди сподівайтеся найкращого, а не найгіршого. Як же чудово це буде – сподіватися найкращого від інших, замість того щоб завжди шукати прихований мотив. Якщо колега призначає зустріч того дня, коли ви сподіваєтеся на вихідний, не припускайте, що він це зробив лише для того, щоб розсердити вас. Припустіть, що він нічого не знав про те, що вас не буде, і захоче змінити дату зустрічі, щоб ви могли прийти. Якщо ви чуєте в церкві чутку, що ваша подруга критикує вас, то сподівайтеся найкращого від неї і спробуйте довідатися правду, замість того щоб повірити чутці відразу.
Сподіваючись найкращого від інших, ми відмовляємося приписувати недобрі мотиви чиїйсь поведінці. Я ділюся з вами деякими гаслами свого життя, і ось одне з найкращих (не зважайте на граматику і зосередьтеся на суті): «Нікому нічого не приписуйте». Цей принцип – основа основ усяких стосунків, тому що ми не знаємо навіть власних мотивів, вже не кажучи про мотиви інших!
У класичній книжці К. С. Л’юїса «Листи Крутеня» найстарший диявол, Крутень, повчає молодшого диявола, Шашеня, як посіяти незгоду між сином та його матір’ю, які живуть в одному домі. Крутень заохочує Шашеня скористатися з роздратування, яке може спричинити поведінка одного або іншого, змусивши їх думати, що хтось один бажає роздратувати іншого.
«Коли двоє людей живуть разом багато років, то зазвичай якийсь тон голосу чи вираз обличчя когось із них видається іншому майже нестерпним», – пише Крутень. Завдання диявола – примусити сина подумати, що матір знає, як сильно дратує його котрась її звичка, і що вона навмисне бажає розсердити його. «Якщо ти добре впораєшся зі своєю роботою, то він не запримітить наскільки неправдивим є це припущення».
Припущення, що хтось навмисне жадає створити вам незручности, оскільки просто вас не цінує, завжди становить небезпеку для стосунків і вашої радости.
«Серце радісне добре лікує», – читаємо в Книзі Приповістей 17:22. Якщо ви хочете дати приятельці добрі ліки, повірте, що вона має добрі наміри. Повірте в те, що вона каже. Повірте, що вона бажає вам найкращого. Це наповнить її серце радістю.