Блаженство гнаних за правду є одним з небагатьох (усього чотирьох) засвідчених як Матвієм, так і Лукою, і єдиною заповіддю, за якою слідує короткий коментар Ісуса. Короткий огляд відповідного тексту Матвія і Луки, котрий наведено на початку, допоможе краще зрозуміти наступні роздуми.
Найкращим елементом, який розрізняє і характеризує дві євангельські версії, є причина, за яку переслідується: «За Людського Сина» у Луки, «за правду» у Матвія. У першому випадку йдеться про христологічну причину: блаженними проголошуються учні, які страждають за свою віру в Христа. Історичним підґрунтям заповіді було конкретне становище Церкви в перших століттях, що була об’єктом дискримінації і ненависті зі сторони оточуючого світу, спочатку юдейського.
У другому випадку – це моральна причина універсального характеру, де адресат блаженства не конкретна група осіб («Блаженні ви…»), а всі переслідувані за правду. У Матвія це блаженство теж має христологічну мотивацію переслідування («ради Мене»), яка, однак, набуває ширшого значення. Правда, про яку йдеться, – це, звісно, євангельська правда, правда Царства Божого («Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його…»), що виражається в «ділах праведності» (Мт. 25), але власне через це вона є більш універсальною і ємкою категорією, ніж категорія переслідуваних за історичну особу Христа.
Можна простежити певну еволюцію в способі інтерпретації цього блаженства впродовж століть. У період античності й частково у всьому періоді Середньовіччя в інтерпретації блаженства переважала христологічна причина переслідування, представлена євангелистом Лукою; мучениками вважали лише тих, котрих переслідували за віру в Христа. У сучасну епоху, особливо в наші дні, набула нової сили моральна і універсальна причина переслідування – «за правду». Мучениками вважають (зі сторони офіційної Церкви також) не лише тих, котрі помирають формально за віру в Христа, але й тих, котрі жертвують своїм життям за любов до ближнього, наприклад, Максиміліан Марія Кольбе; тих, котрі віддають своє життя на захист прав пригноблених, приміром, Оскар Ромеро; тих, котрі помирають, щоб захистити власну чистоту, для прикладу, Марія Ґоретті. Віра в Христа є необхідною передумовою для справжнього християнського мучеництва, але незавжди і обов’язково безпосередньою його причиною.