1 Коринтян 11:2-16 – Чоловіки і жінки під час церковного богослужіння

«Похваляю ж вас, браття, що ви все моє пам’ятаєте, і заховуєте так передання, як я вам передав. Хочу ж я, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, а жінці голова чоловік, голова ж Христові Бог. Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову. І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена. Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається! Отож, чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка чоловікові слава. Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка, не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка. Тому жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів. Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога. Поміркуйте самі між собою, чи пристойне воно, щоб жінка молилася Богові непокрита? Чи ж природа сама вас не вчить, що коли чоловік запускає волосся, то безчестя для нього? Коли ж жінка косу запускає, це слава для неї, бо замість покривала дана коса їй. Коли ж хто сперечатися хоче, ми такого звичаю не маємо, ані Церкви Божі.»

Багато років тому я був запрошений читати лекції в один з коледжів США. Після закінчення чергової лекції мені стало відомо, що декілька студентів займаються вивченням життя і послань апостола Павла. Мене запитали, чи не буду я такий люб’язний відповісти на деякі запитання, що стосуються розуміння ряду пасажів і тем у його текстах? Я охоче погодився.

Чого я не міг зрозуміти (і що з’ясувалося під час розмови), так це те, чому багато студенток засвоїли з курсу з Нового Заповіту, що Павло був жінконенависником і що фрагмент, який ми розбиратимемо, – найочевидніше підтвердження такої позиції апостола. Зараз я маю визнати, що недостатньо розумів цей уривок тоді, але я не впевнений і досі, що розумію його як слід. Проте мені здається, що ми в змозі зрозуміти, на які речі Павло передусім хотів звернути увагу, навіть якщо спосіб, яким він користувався для цього, залишиться не до кінця зрозумілим.

Усім відомо, що Павлу не можна приписувати соціальних проблем, які є в сьогоднішньому світі. Познайомтеся ближче з будь-якою іншою культурою, навіть з існуючих сьогодні, і ви відкриєте для себе безліч ледве уловимих звичаїв, стереотипів і обмежень у громадському житті, деякі з них відносяться в тому числі до одягу і зачіски. У західній культурі чоловік, запрошений на офіційний обід, не піде туди в пляжному одязі, а жінка не стане одягати на пікнік весільну сукню. Більшість західних церков відмовилися від вимоги до жінки одягати головний убір при відвідуванні храму (у будь-якому випадку, жіночі головні убори в західному стилі далекі від того, що мав на увазі Павло), але ніхто досі не вважає дивним, що чоловік, коли входить у храм, обов’язково має бути з непокритою головою.

За часів Павла (так само, як і зараз, у багатьох відношеннях) статева приналежність сильно визначалася відмінностями як у зачісці, так і в одязі. Уважно розглядаючи статуї, вазовий і настінний розпис і орнамент, ми можемо легко побачити, як це проявлялося в житті. Існували незаперечні соціальні стандарти і традиція, що наказувала проводити такі відмінності. Але хіба Павло сам не учив про те, що «нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі» (Гал. 3:28)? Можливо, насправді, це була одна з «традицій», які він передав і в яких наставив коринтську общину, оскільки їй було украй необхідно знати, що юдеї і греки, раби і вільні, чоловіки і жінки були однаково цінні і на рівних правах запрошені стати членами нового народу Божого. Можливо, що все це мало певний вплив на ситуацію, яку він враховує, кажучи слова, які нам належить розібрати; можливо, що деякі з коринтських жінок зрозуміли його занадто буквально, так що під час молитви або проголошень пророцтв на громадських зібраннях (які Павло описує в 14:34-35 як регулярно здійснювані, і тлумачення цих віршів має допомогти нам у поясненні фрагмента про жіноче пророцтво) вони вирішили не покривати собі голову як завжди, а також, можливо, розплести своє волосся, щоб тим самим показати, що завдяки Христу вони вільні від традиційних соціальних обмежень, які були важливими атрибутами, що стосуються відмінностей за статевою ознакою.

Здається, тут надто багато цих «можливо». Ми в змозі тільки будувати припущення про те, що реально відбувалося там – що, власне, історія як наука найчастіше і робить. Але стосовно цієї ситуації нам потрібно визнати, що відомостей у нас значно менше, ніж це треба для того, щоб зрозуміти те, що відбувається хоч би приблизно. Але Павло, цілком можливо, на подив коринтян, не схвалює такого вираження жінками своєї свободи. Він наполягає на необхідності зберігати під час богослужебних зібрань атрибуту, що відносяться до статевої приналежності.

Інший вимір проблеми може бути виявлений, якщо припустити, що в Коринті того часу жінками, які без ніяковості могли ходити вулицями з непокритою головою, були повії. Не факт, що саме це малося на увазі в цьому місці, але це цілком можна мати на увазі при читанні фрагмента. Якщо люди ззовні дізналися б, що на християнських зібраннях є присутніми жінки, що «дозволяють собі бути з непокритою головою», це могло підірвати репутацію общини так само, як у тому випадку, якщо в сучасному західному світі хтось, заглянувши через вікно храму, побачив би там жінок, що моляться в бікіні.

Занепокоєння із цього приводу, звичайно, Павло в цьому фрагменті прямо не висловлює, і ми ризикуємо «приписати» йому те, що хвилює нас самих, замість того, щоб спробувати розчути, що він намагається нам роз’яснити. Необхідно щосили спробувати зробити це, тим більше що в сучасному західному світі ми майже не зустрінемо таких способів розрізнення, про які Павло каже у в. 3: Христос є «головою» для кожного чоловіка, а чоловік є «головою» кожної жінки, а «головою» для Христа є Бог. Мабуть, згідно з цими висловлюваннями, чоловік ставиться в переважне становище положення, чим жінки можуть надзвичайно обуритися, вживаючи як войовничий клич цитату з Послання до Галатів (3:28).

Але що Павло мав на увазі під поняттям «голова»? Він використовує його кілька разів у цьому фрагменті в переносному значенні, як у в. 3, а місцями, коли говорить про голову як частину людського тіла (в. 4-7, 10), – у буквальному. Але це слово може мати тут різні значення; і мені здається тепер зручною можливість, щоб сказати, що у в. 3 не міститься слова про «верховенство», що розуміється як верховна влада, а швидше, йдеться про «верховенство» як вказівку на «джерело», подібно до того, як говорять про «витік» або «початок» річки. І дійсно, у деяких пасажах, де Павло пояснює, що мається на увазі під «головою» (в. 8, 9, 12а), він постійно співвідносить або посилається там на історію творіння, викладену в Бут. 2, де розповідається про створення жінки з чоловіка.

Підкреслення цього моменту, видно, вказує на те, що дуже важливо як для чоловіків, так і для жінок, щоб під час богослужіння вони зберігали свою первинну ідентичність; таким чином мав би прославлятися Бог, Який створив їх такими різними, і одночасно ці межі не розмивалися б тими, хто виражав претензії таким шляхом змінити свій громадський статус. Одним з ключів, не позначених явно, для розуміння фрагмента може послужити Павлове припущення про те, що під час богослужіння здійснюється в якійсь мірі відновлення творіння або навіть що в богослужінні ми можемо переживати його остаточне відновлення (15:27-28). Бог створив людину чоловіком і жінкою і дав їм «владу» над всім світом, як це виражено в Книзі Премудрості Ісуса, сина Сирахового (17:3), де дається резюме Бут. 1:26-28 і міститься відгомін Пс. 6:4-3 (Книга Премудрості Ісуса, сина Сирахового, була написана біля 200 року до Р. Х.). І якщо людям ця влада над світом має бути повернена, то під час поклоніння істинному Богові в церковних зібраннях, коли вони моляться і пророкують від Його імені, це вже відбувається; вони оновлюються, набуваючи Його досконалого образу, у повній відповідності з яким вони і були створені із самого початку, і радіючи своїм статевим відмінностям, які дав їм сам Бог.

У випадку, якщо Павло мав на увазі саме це, його критика звернена на обґрунтування того, що чоловіки ганьблять свої голови, покриваючи їх чим би то не було під час богослужіння, а жінки ганьблять, у свою чергу, свої, не покриваючи їх. Він доводить це головним чином на тій основі, що при створенні чоловікові було дане коротке волосся, а жінці – довге (в. 5-6, 13-15); той факт, що деякі культури і окремі люди являють часом виключення, просто не береться їм у розрахунок. Основний упор тут робиться на те, що під час богослужіння чоловіки мають бути в тому одязі та із зачіскою, які потрібні, щоб бути схожими на чоловіків, а жінки – у відповідному для них одязі.

Чому тоді він говорить про те, що «жінка повина мати на голові знака влади над нею, ради Анголів» (в. 10)? Це, слід зауважити, одне з найзагадковіших висловлювань, проте певну допомогу нам можуть зробити Рукописи Мертвого моря. Там є присутнім погляд, що, коли народ Божий сходиться для поклоніння Богу, там є присутніми ангели (багато текстів літургій і багато богословів теж про це говорять).

Для авторів рукописів це означало, що ангели, будучи самі святі, повинні не допускати появи жодної нечистоти в общині. Павло розділяв погляд, згідно якого ангели також беруть участь у богослужінні разом з людьми, але при цьому звертав увагу на дещо іншій аспект цього.

Коли люди остаточно оновляться завдяки своєму єднанню з Христом і воскреснуть з мертвих, тоді вони будуть відновлені у своєму статусі тих, хто має владу над ангелами (6:3). Під час богослужіння церква передчуває те, що буде відкрито при завершенні нового творіння. Коли жінка молиться або пророкує (можливо, і ангельською мовою, як у 13:1), вона має бути сама собою, оскільки чоловіки і жінки створені різними для того, щоб бути взаємним доповненням один одного, будучи єдиним образом Божим; свою ж власну статеву ідентичність, як і чоловік свою, вона повинна зберігати, щоб світ, включаючи і ангелів, перебував у неї в підпорядкуванні. Боже творіння потребує повноцінного, славного і справжнього людства, а це означає – у повноцінних і справжніх чоловіках і жінках. Це і, звичайно ж, багато що інше окрім цього може бути пережите і усвідомлене під час богослужіння.

Коринтяни, у такому разі, могли зробити не зовсім вірний висновок з «традиції», в якій Павло наставив їх. Краще або гірше, ніж ми, зрозуміли вони його обґрунтування, невідомо, проте зрозуміло одне: його основною метою було заявити, що атрибути, які підкреслюють статеву приналежність, не мають усуватися під час поклоніння на богослужінні. У будь-якому випадку правильність такого розуміння дуже можлива.

Ми стикаємося з безліччю проблем, але можна бути упевненим, що наше богослужіння, наше поклоніння Богу, якщо воно здійснюється нами в істині, щоб прославити Боже творіння і передчувати повноту, коли воно буде оновлене, залишається пріоритетним. Не може бути ніяких «можливо» у додатку до нього.

Попередній запис

1 Коринтян 10:23-11:1 – Усе робіть на славу Божу

Наступний запис

1 Коринтян 11:17-22 – Багаті і бідні на Вечері Господній