«А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки. Але щоб уникнути розпусти, нехай кожен муж має дружину свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. Не вхиляйтесь одне від одного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням. А це говорю вам як раду, а не як наказа.»
Я зупинився на тиждень у передмісті одного американського мегаполісу, в якому раніше ніколи не був. У мене було трохи вільного часу, і після довгого перельоту і багатьох годин сидіння я вирішив прогулятися околицями. Я запитав у власника будинку, куди б він порекомендував мені піти.
«Ну, ви могли б пройтися, наприклад, без особливих проблем трохи більше чотирьох кварталів на південь, – сказав він. – Але дуже не раджу вам ходити далі за це. В іншому напрямі є дещо цікавіші перспективи. Якщо ви хочете подивитися місто і пройтися крамницями, то ідіть у північному напрямі – хоча відразу скажу, що багато крамниць може бути зачиненими сьогодні. У разі ж, якщо ви хочете прогулятися нашим парком, тоді вам слід вибрати східний напрям, але зараз там дуже багато тих, хто займається бігом, так що у вас може не вийти спокійно погуляти там. Якщо ж ви хочете подивитися стару частину міста, пройдіть півмилі на захід, а потім трохи в північному напрямі, і ви потрапите на декілька століть назад. Там чудові старі будинки, вулиці, готелі!»
Палаючи цікавістю, я вирішив піти в південному напрямі і дізнатися, що буде, якщо я пройду далі за чотири квартали – проте вже дорогою подумав, що варто слідувати застереженням хазяїна, і не пішов далі, як він і радив. Я не став робити того, чого мені радили не робити, бо розумів, що ці поради мають під собою життєвий досвід і цілком доречні.
У цьому фрагменті послання Павло якраз зараз і збирається сказати речі, які можна цілком порівняти з інструкціями відносно південного напряму, даними мені. За жодних умов церква не повинна слідувати за індивідуалістичною або софістичною демагогією. У жодному разі церква не повинна ставитися терпимо до явних фактів аморальної поведінки, будь то судові тяжби між християнами, будь то порушення найелементарніших етичних норм, особливо у сфері сексуальних стосунків. Павло рішуче заявляє: «Обережно! Старайтеся навіть і в думках не мати нічого подібного!» Деякі з нас, звичайно, можуть здивуватися таким різким заборонам і вигукнути з почуттям: а що такого може статися, якщо ми, так би мовити, підемо в цьому південному напрямі?! Але Павло тільки ще наполегливіше міг би відповісти, що не варто навіть думати про це.
Хоча зауважимо, що загальний тон послання з цього місця починає змінюватися. Коринтські християни написали Павлу раніше, запитуючи його порад щодо ряду проблем, з якими вони зіткнулися в общині і не могли задовільно вирішити. Відповідаючи на питання, Павло формулює ряд нових принципів, але більша частина того, що він каже, міститься в самій природі християнської мудрості, заснованої на біблійному розумінні, богословському роздумі і пастирському досвіді.
Перше міркування, яким починається цей уривок, являє нам цікавий приклад. Як часто буває і зараз, деякі члени коринтської общини дотримувалися, м’яко кажучи, дещо вільної позиції в царині моралі (в. 6), інша частина, навпаки, вимагала надмірно строгого підходу в цьому. Під впливом ряду відомих філософських систем того часу вони закликали людей або залишатися безшлюбними, або, якщо вони вже перебували в шлюбі, відмовитися від подружніх стосунків. Деякі наставники рішуче стверджували, що такий спосіб життя є новий шлях досягнення особистої святості чи духовної досконалості. У зв’язку з цим вони цитували ще одне прислів’я, яке наводить і коментує Павло: «Добре було б чоловікові не дотикатися жінки». (У мові того часу слово «дотикатися» використовувалося як евфемізм для вираження «мати сексуальні стосунки з жінкою».)
Спершу Павло погоджується з цим поглядом. Він і сам був холостяком (можливо, він був вдівцем або дружина кинула його після того, як він став християнином, можливо ж, він взагалі ніколи не був одружений – точно ми не знаємо). Але він вважає, що безшлюбний стан – чудова річ за умови, що ти легко можеш справлятися з поривами пристрасті в собі. На відміну від багатьох людей він не уявляє життя світу без сексуальних стосунків і не вважає їх чимось низинним або негідним. Він не відкидає необхідності любовних почуттів як таких, але він не міг прийняти тих порочних наслідків, до яких вони часто призводять.
Він прекрасно знає, зокрема, що у вируючому мегаполісі, подібному до Коринта, різного роду спокуси очікують тебе на кожному кроці. Спочатку одружитися, а потім узяти на себе обітницю утримання від подружніх стосунків – це дуже дивний, а головне ризикований задум. Спільне життя чоловіка і дружини, позбавлене сексуальних стосунків, може породити прагнення, які з великою вірогідністю знайдуть собі вихід на стороні. Тому коментар Павла у в. 2 на поставлене йому запитання і розвиток його думок у в. 3 і 4 цілком природні: кожна людина, що перебуває в шлюбі, повинна мати нормальне сексуальне життя зі своїм чоловіком або дружиною.
Павло тут знову вживає дуже благозвучний вираз, що часто розуміється невірно. Він каже, що кожна дружина повинна «належати» своєму власному чоловікові і кожен чоловік повинен «належати» своїй власній дружині. Це не означає, що «кожен повинен одружуватися»; належати – це означає «знаходитися в сексуальному зв’язку». Він не каже, як це розуміється в деяких старих англомовних перекладах Біблії, що «шлюб потрібен щоб уникнути розпусти». Павло лише хоче сказати, що люди, які перебувають у шлюбі і не мають сексуальних стосунків зі своїм подружжям, знаходяться в дуже небезпечному становищі, оскільки це може породити непереборне бажання мати незаконні зв’язки на стороні. Іноді висувається припущення, що частково проблема розділу 6 – відвідування чоловіками-християнами повій – була викликана тим, що їх дружини-християнки намагалися утримуватися від сексу з ними з метою духовного зростання.
В. 3 і 4 прояснюють нам, що Павло мав на увазі, – у них вказується на взаємну стриманість як чоловіків, так і дружин. Багато людей досі вважають, що Павло був жінконенависником, зміцнюючи головну роль чоловіків, проте цей уривок примушує нас зупинитися в певному здивуванні. Всупереч очікуванням він у першу чергу говорить про обов’язки чоловіків перед їх дружинами і тільки після цього про обов’язки дружин перед чоловіками. Далі він підкреслює, що дружина не має влади над своїм тілом, але, проте, також і чоловік не має влади над своїм тілом, але має її дружина! Це було викликом для того часу, і, потрібно визнати, залишається таким досі.
Прагнення зрозуміти, яке це має значення для повсякденної, з місяця в місяць, рутини сімейного життя, що з року в рік посилюється, особливо якщо один або обидва з подружжя цілими днями працюють або займаються вихованням дітей, – це частина тієї роботи думки і серця по виявленню секрету щастя і влаштування сімейного життя на основах любові. При цьому загальний напрям думки абсолютно зрозумілий.
Павло не заперечує необхідності для подружжя час від часу утримуватися від сексуальних стосунків, щоб присвячувати ці періоди зосередженій молитві. Але він при цьому і не вважає, що сексуальна стриманість сама по собі може сприяти їх духовному зростанню, бо тимчасове припинення подружнього спілкування спрямоване тільки на те, щоб вивільнити час і сили для роздумів і молитов. Для нас, сучасних читачів послання, цю стриманість можна було б використовувати для самоти і для молитовного приготування до якихось важливих проектів і справ; і навряд чи варто шкодувати на це час, навіть якщо це зажадає день, два або тиждень. Не дивлячись на те, що такого роду практика приносить користь, важливо розуміти, що вона не повинна ставати безперервною. Адже тоді у ворога з’явиться можливість для раптового нападу на нас (в. 5).
Із Павлових слів видно, що, кажучи про все це, він дає тільки пораду (в. 6), а не наказує, як у попередніх розділах. Він цілком розуміє, що Бог дає сили і здібності людині для того, щоб здійснювати своє призначення, незалежно від того, перебуває вона в шлюбі чи живе одна. Але в нього достатньо досвіду роботи і стосунків з молодою християнською общиною, щоб закликати її максимально уважно поставитися до його порад. Думаю, що в нас немає приводу вважати, що значущість цих порад хоч скількись зменшилася і сьогодні.