1 Петра 3:8-16 – Новий шлях життя

«Нарешті ж, будьте всі однодумні, спочутливі, братолюбні, милосердні, покірливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення. Бо хто хоче любити життя та бачити добрі дні, нехай здержить свого язика від лихого та уста свої від говорення підступу. Ухиляйся від злого та добре чини, шукай миру й женися за ним! Бо очі Господні до праведних, а вуха Його до їхніх прохань, а Господнє лице проти тих, хто чинить лихе! І хто заподіє вам зле, коли будете ви оборонцями доброго? А коли ви за правду й страждаєте, то ви блаженні! А їхнього страху не бійтеся, і не тривожтеся! А Господа Христа святіть у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом. Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі.»

Більшості знайоме почуття, яке виникає, коли сідаєш за кермо незнайомої машини. Ми оглядаємося, шукаємо, де що включається, змінюємо кут дзеркал. Не завжди ясно навіть, як заводити мотор. Проте з тієї миті, як ми натискаємо педаль газу, повертаються колишні інстинкти. Рука автоматично тягнеться до важеля, яким ми звикли включати фари, а замість них починають працювати двірники. Чи навпаки. Є маса дрібних звичок, які складно змінити.

Так і в людських відносинах. Скажімо, у дитини в школі є друзі. Вона до них звикла. Потім сім’я переїжджає, і навколо з’являються зовсім інші люди. Тижні два дитина може почувати себе як риба, витягнута з води. Щоб пристосуватися до нових умов, потрібні зусилля.

Так і все наше життя. Пояснювати надмірно: ми все це розуміємо.

З християнами аналогічно. У I столітті навколишній світ був для них небезпечним. Усе більш небезпечний і зараз. Давно минула епоха, коли на «християнському» Заході, особливо в Європі і Північній Америці, християнином вважалася будь-яка людина, яка не відносила себе до юдаїзму, ісламу чи іншої певної релігії. Якщо ти християнин, ти біла ворона. У деяких колах – політиці, мистецтві і особливо журналістиці – люди, про чиє християнство відомо, часто стають об’єктом кепкувань, критики і навіть дискримінації. Західні християни все більше дізнаються, як живеться іншим християнам. Адже так було в перші віки. Так живуть і зараз більшість християн: узяти хоч би Китай або низку мусульманських країн.

Так, нелегко західним християнам відучуватися від старих звичок і засвоювати нові. Адже ми не звикли знаходити шлях між Сциллою і Харибдою, між сектантством, святенництвом – і повним підлаштовуванням під навколишню культуру. Проте останнім часом гучні випадки на кшталт того, як стюардесу звільнили за відмову зняти хрестик, привернули нашу увагу до нових обставин. Як же поводитися християнам у світі, який їх не розуміє і часто виявляє ворожість?

Відповідь ми знаходимо в цитаті з Псалму 34, яку наводить Петро: «Миру шукай і женися за ним». Знайти цей «мир» нелегко, але його потрібно шукати з такою ж старанністю, з яким ми шукаємо улюблену книгу або собаку, що загубилася. Сам по собі «мир» не виникне: треба докласти зусилля, засвоїти нові звички.

Без зусиль не обійтися: інакше ми потрапляємо в той спосіб життя, який провадять багато людей. От парадокс: передбачається, що християни повинні виділятися, але коли ми дійсно починаємо виділятися і отримуємо за це знущання і лайку, у нас виникає спокуса відповісти знущанням на знущання і лайкою на лайку, – і якщо ми цій спокусі піддаємося, ми вже не виділяємося (бо поводимося як решта світу)! І це ще одна перемога ворожого світу: коли християни відповідають так само як прийнято у світі, вони так же вірно стають на бік світу, начебто вони стали розпусними або фінансово нечесними.

Нові навички життя краще засвоювати у відносно спокійній церковній обстановці (в. 8), а потім застосовувати їх у навколишньому суспільстві (в. 9, 12-16). На жаль, і в церкві далеко не все йде гладко. Проте Петро, як і Павло, у багатьох своїх посланнях наполягає на важливому правилі: необхідно бути однодумними, співчутливими, люблячими, доброзичливими і скромними. Мабуть, одні люди за природою доброзичливіші, а другі менш, проте древні християни розуміли: доброзичливими мають бути усі, навіть якщо це важко. От чому нам даний Святий Дух: щоб ми могли розвивати нові навички життя.

На початку уривку я згадав про машину лише в порядку ілюстрації. Між тим автомобільна тема (зокрема, те, що ми думаємо і говоримо про інших водіїв) ставить дуже серйозні завдання. Ми спізнюємося, а якийсь тип попереду ледь плентається! Обігнавши його, нарешті, ми не утримуємося від побіжного погляду: цікаво, як виглядає цей егоїст? І від’їжджаємо з почуттям власної переваги, яке тим легше дається, що в приватності своєї машини можна кинути принизливу репліку, нічим не ризикуючи. (Як нічим не ризикують люди, що анонімно пишуть на форуми і в блогі.) Усе це роз’їдає наш характер як міль та іржа, і згодом неминуче дасть про себе знати в більш публічній обстановці, ганебнішим для нас чином.

Тим більше варто прислухатися до Псалму 34: бережіть язика не менш строго, ніж стережете норовливого коня. Не дозволяйте йому завдавати шкоди. Тоді і тільки тоді ви зможете сміливо дивитися в обличчя ворожому світу, який часто нападає на вас, навіть якщо ви ні в чому не винні, і навіть якщо винен він сам. («Ви, християни, вважаєте себе чистенькими, а насправді не кращі за нас, а напевно, навіть набагато гірші».) Тоді і тільки тоді ви зможете дати «відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас» (в. 15). Робити це слід делікатно і з повагою, не роблячи із себе розумників і без почуття власної переваги.

І нарешті, не можна забувати про совість. Щодня і кожну годину повинна працювати система внутрішнього моніторингу. Не дозволяйте їй заіржавіти і затихнути. Врешті-решт, усе це не лише заради вас (хоча і вам вертатиметься, якщо про совість забудете), але і заради інших, заради доброго свідоцтва в здивованому і підозрілому світі. До подібних речей краще поставитися уважно, адже одна-єдина дурість може дати зовнішнім чудовий привід для того, щоб сказати Євангелію «ні».

Попередній запис

1 Петра 3:1-7 – Шлюб і його проблеми

Наступний запис

1 Петра 3:17-22 – Страждання за правду