1) У ПОШУКАХ РАДІСНОГО ЖИТТЯ

«Він ще наповнить уста твої сміхом, уста твої веселим окликом» Йов. 8:21

Болю годі уникнути, але страждання не конче. Ми не можемо оминути болю, але можемо уникати радости. Тім Гасел

Оскільки я виростала в пасторській родині, вступила до християнського коледжу, вийшла заміж за пастора, викладала в недільній школі і стала співавтором книжки з систематичного богослов’я для пересічних християн, ви могли б природно припустити, що в моєму духовному житті панує цілковитий лад і що з такою «дрібницею», як радість, я цілком можу дати собі раду. Я дуже хотіла б, щоб це припущення було правдивим, однак, щиро кажучи, я написала цю книжку, тому що в моєму духовному житті не завжди все було гладко! У нас із вами подібні труднощі й запитання, і радість мені потрібна не менше, ніж вам.

Радість не давалася мені легко; я належу до того типу дівчат, яким склянка здається напівпорожньою. Скільки себе пам’ятаю, я мала проблеми з легкою формою депресії. Була емоційно вразливою дівчинкою – часто плакала, страждала, дивлячись на чужий біль, і несла тягар світу на своїх маленьких плечах. Тож я не розповідаю вам про радість з погляду тих нестямно щасливих, життєрадісних людей, які зовсім не знають, що таке журба. Часом я лише мрію про те, щоб якось вижити!

Біблія дає деякі настанови, які дуже важко зрозуміти і ще важче втілити в життя. Одна з найважчих заповідей – прощати своїм ворогам. З огляду на ту неймовірну жорстокість і зло, які ми здатні вчинити одне одному, це видається так само неможливо, як просити спортсмена в інвалідному візку забратися на гору Еверест. Біблія також каже ні про що не тривожитися. Ні про що? Справді? Зазвичай більшу частину дня ми тільки те й робимо, що тривожимося про щось. Як Бог взагалі міг сподіватися, що ми не матимемо тривог? Але ще важчою за ці дві заповіді мені здається інша, яку знаходимо в Посланні Якова 1:2: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування».

Чи ви жартуєте? Коли спокуси і клопоти насідають на мене, то я зазвичай не відчуваю великої радости. Радше схильна до страху, паніки, тривоги і навіть безнадії. Навряд чи це нагода для великої радости.

І справді, саме через свою незмогу жити життям, сповненим радости, я стала здогадуватися, що мій досвід не відповідає Писанню. Я досліджувала життя Ісуса Христа і спостерігала, як такі біблійні постаті, як цар Давид, Марія, Матір Ісуса, апостол Павло і Яків, зведений брат Ісуса, реагували на тривогу, смуток і скруту. Наприклад, Павло написав у Посланні до римлян 5:3-5: «Ми далі співаємо хвалу, хоча й обтяжені клопотами, бо знаємо, що клопоти виробляють у нас пристрасну терпеливість, і що терпеливість своєю чергою виковує загартовану сталь чесноти, яка дає нам змогу пильнувати те, що далі чинитиме Бог. І перебуваючи в такому пильному сподіванні, ми ніколи не відчуємо себе обділеними. Якраз навпаки – ми не зможемо вмістити всього того, що Бог щедро виливає в наше життя через Святого Духа!» (вв. 3-5, переказ Біблії «Послання»)

Я побачила Великий каньйон – цілу прірву між своїм життям та їхнім, і сповнилася тривоги. Було зрозуміло, що саме повсякчасної радости – навіть у стражданні – біблійні автори сподівалися від християн, однак у мене її не було. Міркуючи, чим же моя віра відрізняється від їхньої, яка дозволяє їм відзиватися на свої важкі обставини з радістю, я розпочала напружені особисті пошуки. Звідки оте розходження між моїм досвідом та їхнім? Я хотіла дізнатися, як переступити велетенську прірву, що відділяла мене від радісного життя.

Я розповім вам усі подробиці того, що довідалася, коли ми вирушимо з вами далі, однак дозвольте мені відразу перестрибнути до результату моїх шукань і того висновку, якого я дійшла: радість – це вибір. Це коротке речення найважливіше з усього того, що я розповім у цій книжці, і саме воно може кардинально змінити ваше життя. Радість – це вибір. Ступінь вашої радости цілковито й цілком залежить від вас. Він не залежить від усіх інших – що вони роблять чи не роблять, як поводяться чи не поводяться. Слабосилі людські створіння не можуть маніпулювати радістю. Вона не залежить від того, скільки смутку, страждання чи труднощів ви переносите. Радість не може бути заручником страху, болю, гніву, розчарування, смутку чи печалі. Наприкінці кожного дня та радість, яку ви відчуєте, буде дорівнювати тій радості, яку ви самі вирішите відчути. Ви, моя люба, стоїте за стерном. Що скоріше ви приймете цю засадничу реальність, то скоріше заживете радіснішим, ніж досі, життям.

Попередній запис

Знайте, ви маєте право на радість

Наступний запис

Дзвоновидна крива радости