- Тебе взяли в команду!
- Ти одержала стипендію!
- Ми беремо вас на роботу!
- Ти вийдеш за мене заміж?
- Ти чудово впоралася, уклавши цю угоду!
- Ви щойно виграли оплачувану відпустку!
- Ознак раку немає!
Це чи не найутішніші моменти життя – коли світ прекрасний, усі ваші найшаленіші мрії та найнесміливіші надії здійснюються, і серце майже розривається від щастя. «Ліпше бути не може», – кажете ви самі собі так, як у кінці рекламного ролика.
Але буває також по-іншому, що вам ні в чому не щастить і все, що тільки може бути не так, йде не так, і всі найзаповітніші мрії і найсміливіші надії лежать, розбиті, коло ваших ніг. Це ті моменти, коли серце знемагає від гіркоти несповнених бажань, порушених обітниць і смутку такого сильного, що тьма заступає вам світ.
Чи доречна радість у такі моменти вашого життя?
Повноцінно проводити час зі сім’єю та друзями, мати чудову роботу, тішитися гарним здоров’ям, бути фінансово забезпеченим – чи не з цих цеглин будуємо ми щасливе життя? Хіба зазвичай ми не кажемо, що з цих щасливих моментів і народжується радість? Мабуть, усякий згодиться, що відчуття щастя минає швидко, а тому краще тішитися ним, коли є змога. Хіба цього не досить?
З іншого боку, ми впевнені в тому, що трагічні моменти позбавляють нас радости; скажімо, коли про радість розповідає жінка, яка однією ногою стоїть у могилі, то це сприймають лише як соціяльно ввічливу форму, чи не так? Ніхто не хоче їй вірити, однак ми киваємо головами і кажемо правильні слова, щоб ніхто не дізнався часом, що в душі ми сумніваємося в мудрості Бога, Його доброті та милосерді.
Чи можуть радіти прочани, які заплуталися і збилися зі шляху? Чи радість – це лише біблійне слово, яке не має нічого спільного з реальним життям?
Чудові запитання. Справді, чудові. Я теж хотіла б знати; ці питання мої. Я відчуваю, що ви також ставили собі такі запитання – принаймні, подумки. Можливо, вам ніколи не хотілося вимовляти їх уголос, але вони приходили вам на гадку, особливо в найважчі хвилини.
Чи замислювалися ви колись, чому деякі люди спроможні досвідчувати глибоку й правдиву радість у буденному житті – навіть у найтяжчі часи, – а інші ніяк не можуть її знайти, хоч як завзято шукають? І чимало врешті-решт відмовляються від своїх шукань, гадаючи, що їм не поталанило опинитися перед дверима саме в той час, коли Бог роздавав радість. Мені часто здавалося, що дуже небагато щасливців одержали дар радости і ще менше – справді знають її «секрет».
І ось що я скажу: я довідалася, що це не так! І навіть якщо ви не відчуваєте цього зараз, радість цілком доступна для вас. Ви можете думати: «Я не відчуваю такої радости, як інші. Мабуть, це не моє». Або: «Радіти – означає жити, заперечуючи весь біль у світі». Але з власного досвіду я знаю, що радість не пов’язана з обставинами чи самопочуттям. Вона жодним чином не заперечує очевидне і не нехтує смутком та стражданням. Радість – це щось набагато глибше, багатше, тривкіше і безумовно доступніше, ніж ви могли подумати.
У цьому краса радости, яку пропонує нам Бог. Вам не доведеться більше жити в страху чи тривозі, тому що Божа радість завжди буде доступна для вас. У цьому світі ви спізнаєте горе, каже Ісус. Але не занепадайте духом. Радість цілком досяжна для вас. Щоб спізнати радість, вам не потрібно нікого, крім Бога і самих себе.
Я хотіла би вам пообіцяти одну річ, перед тим як ми почнемо: я буду чесною з вами щодо свого життя і власних пошуків радости – можливо, далеко чеснішою, ніж хотілося би вам. Я не прикрашатиму своїх сумнівів, невдач і гріхів, і зізнаюся перед вами – і так само перед собою – у своїй палкій опівнічній суперечці з Богом щодо питань віри. Я покажу вам внутрішні механізми своєї віри, тому що, коли я, помітивши в когось труднощі, допомагаю йому впустити в своє серце Христа, зростає також моя віра. Духовне зростання не відбувається автоматично і рідко гарне на вигляд; ми всі перебуваємо «у процесі будівництва», поки не прийде час нашої смерти і ми не здобудемо врешті «правдиве життя» (1Тим. 6:19). Тож ходімо в цю путь разом, і я поділюся з вами своїм знанням про те, як радіти щодня… у найкращі і найгірші часи… щохвилини.