1 Як говорити про небо?

Ми пізнаємо світ за допомогою відчуттів. Зір, слух, смак, нюх, дотик та інші способи пізнавання і поглиблення видимого світу також впливають на те, як ми сприймаємо невидиме. Вітер дує, а відчуваючи його подуви на шкірі, споглядаючи крони дерев чи людей, які рятують свої парасолі, переконуємося в силі рухів повітря. Це грізне явище дуже придалося для представлення дії Святого Духа! А може, на цю справу варто поглянути з іншого боку. Це Бог настільки пристосувався до нашого способу пізнання світу, що представив нам, звичайним людям, Свої дії на прикладі звичайного вітру.

Щось схоже нам відомо про так званий потойбічний світ. Небо і пекло – належать до реальности, яку неможливо осягнути звичайним людським сприйняттям. Намагаючись наблизити їх нам, Бог сходить до способу розуміння світу, що характерний істотам, які мають тіло, до понять на основі відомого, почутого, прочитаного і т. д.

Такий спосіб Божої мови, мабуть, найкращий, особливо коли цю мову записати. І саме так постала Біблія. Тоді в мови є багато адресатів, які – хоч і різним чином – знайомляться з тим самим змістом, вкоріненим чи поданим зрозумілою мовою, що надається для перекладу й інтерпретації. Отже, зникає низка усних передавачів, тобто посередніх ланок, кожен з яких може докласти свої п’ять копійок, деформуючи первісний зміст. Однак з писаним словом пов’язана деяка складність. Давність написаного ускладнює порозуміння між поколіннями, і тим паче відчитання того послання, яке Бог адресував людям мовою поколінь, що жили тисячі років тому! Між іншим, з цієї причини вже святий апостол Петро застерігав, аби легко не вірити тому, що «мені здається» під час читання Божого слова, а вірити науці Церкви, тобто спільноті, в якій і для якої Бог захотів промовити зрозумілою для людей мовою (див. 2Пет. 3:16).

Як у цьому всьому говорити про небо? Як його представити, щоб можна було його так по-людськи не те що уявити, а просто повірити, що воно існує і є прекрасним? Адже уявити собі небо як вічну процесію з пальмою перемоги за Агнцем Божим може бути надзвичайно важко, навіть нестерпно! Буквальне споглядання чогось подібного може збентежити. Коли ми думаємо про небо, то маємо увійти в невідоме і не трактувати ті речі на власний розсуд, тобто по-людськи. Бо інакше це нагадуватиме розмову малих пуголовків про те, що означає стати дорослою жабою. Або питання зеленої волохатої гусениці, яка крім великого листка капусти нічого більше не бачить, що означає стати метеликом і полетіти в небеса, радіючи ранковими сонячними променями.

Незважаючи на ці труднощі, Бог не закрив небо завісою таємниці мовчанки. Він опустився до нас і показав, що воно існує. Він відслонив нашою звичайною людською мовою частину таємниці Свого світу, світу досконалих духів і спасенних. Утім, ми так часто цікавимося пеклом! Описи демонів, пекельних мук і світу темряви з давніх-давен цікавили людей більше, ніж небо. Ми ж погляньмо на небо, ризикуючи навіть тим, що не все зрозуміємо. Відштовхнімося від свідчення Святого Письма. Позаяк воно творилося упродовж довгих століть, нам доведеться поволі пройти через різні свідчення. Не дивуймося цьому, адже Бог об’явив Себе і Свій світ на основі того, що могли зрозуміти наші предки у вірі. Якби Він раптово сказав усе, відразу говорячи мовою високого богослов’я, хто б це зрозумів, а тим більше прийняв і запам’ятав, щоб цим жити? Мова Бога завжди була пристосована до адресатів.

Отож, підемо слідами Об’явлення. Його етапи були різні. Стародавні часи залишили нам тільки туманний слід переконання чи радше надії на те, що життя не закінчується в могилі. Або розгорнули перед нами чудову картину, порівняно з якою пишнота царських палат – це лише дитяча забава олов’яними солдатиками. А якщо наша уява збиватиме нас з пантелику і стверджуватиме, що саме вона має рацію або що цього неможливо збагнути, то на допомогу нам прийдуть святі. Саме їм Бог дозволив побачити більше і розповісти нам про це. Та чи мали вони легший шлях? Мабуть, ні. Адже те, що вони бачили більше, ніж люди, яким була дана віра, не додає їм ніякого блага. У кращій ситуації радше ті, які не бачили, але вірять. Їхній шлях віри є чимсь величним, адже вони борються і вірять, що те, що Бог говорить, є правдою. Тоді Бог дивиться на їхню віру, і Йому подобається така позиція, адже вони більше зусиль докладають, щоб вірити в невидимий світ, аніж ті, які, володіючи надзвичайним Божим даром, споглядали його.

Тож йдімо шляхом, який вказав Бог, слідами того, що Він сказав нам про небо.

Небо слід осягати вірою, бо уяві не до снаги впоратися з цим завданням.

Попередній запис

У руки Твої, Господи

Наступний запис

2 Якою мовою Бог говорить про небо?