1.4 Християнська етика

Визначальним чинником будь-якої етичної системи служить питання: що або хто в цій системі є найвищим авторитетом? Так, найвищим авторитетом гуманістичної етики є людина (постає питання: яка саме?) або ж – людство (питання залишається: хто саме є виразником думки всього людства, і чому саме він?). Найвищим авторитетом етики «зелених», навпаки, є максимальне збереження природи від дії людини, якими б не були її інтереси.

Найвищим авторитетом християнської етики є Христос, Який явив Себе в історії, у Святому Письмі та в Церкві. Християнська етика цілком христоцентрична, і це є її принциповим і ключовим критерієм у всіх її аспектах. Розуміння христоцентричного характеру християнської етики допомагає виявити неспроможність поширених уявлень про неї. Так, існує думка, що християнська етика зводиться до якогось набору побожних правил. Справді, важко уявити християнське вчення поза контекстом Божих заповідей. Але Христос заповідав нам не бути заручниками заповідей, стерегтися розчини фарисейської (Луки 12:1) і служити Богові, а не заповідям. Божі заповіді розкривають нам Божий характер. Але вони – один із засобів досягнення мети, а не сама мета. Метою ж християнина є змінення в образ Христовий (2 Коринтян 3:18).

З іншого боку, інколи стверджується, що, оскільки етика традиційно вважається розділом філософії, вона не має стосунку до богослов’я. Але якщо ми хочемо мати правильні етичні орієнтири, ми повинні адекватно розуміти Боже об’явлення, а в цьому й полягає завдання богослов’я. Проте, було б рівною мірою некоректно зводити етику виключно до питань пасторського богослов’я, завданням якого є духовна допомога в процесі прийняття рішення в конкретних обставинах. Завдання християнської етики – формування в нас таких же стосунків, «що й у Христі Ісусі» (Филип’ян 2:5). Етику взагалі не можна ототожнювати з набором рецептів для виявлення або розв’язання моральних проблем. Так, вона допомагає і виявляти, і вирішувати моральні проблеми, але вона незрівнянно вище цього. Як уже було сказано, християнська етика спрямована на пізнання характеру Бога, Який Сам «викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (Филип’ян 2:13).

У світлі цього видно неспроможність твердження, що в міру зміни суспільства, культури, обставин тощо, етика також неминуче змушена змінюватися. У Бога «нема переміни чи тіні відміни» (Якова 1:17). «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євреїв 13:8), і Боже об’явлення в Христі також незмінне.

Нарешті, безпідставною декларацією є заява, що християнська етика – це «чиста теорія», а на практиці все інакше. По-перше, за слушним зауваженням видатного фізика Нільса Бора, нема нічого практичнішого за гарну теорію. Як можна оцінювати практику, якщо немає відповідної теоретичної бази? Як зрозуміти – чи направду «інакше» все на практиці, чи так само, як і має бути? З іншого боку, християнська етика зовсім не спонукає нас до безплідних зусиль із досягнення певного абстрактного й виключно умоглядного ідеалу. Вона являє нам конкретний зразок для наслідування – Ісуса Христа, Сина Божого. Вона ж указує і на нашу нездатність уподібнитися цьому зразку власними зусиллями, і на перетворюючу силу Святого Духа, що веде нас шляхом змінення в цей же образ: «Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього» (2 Коринтян 3:18).

Найближчими до християнської етики є дві суміжні з нею богословські дисципліни. З одного боку, це – моральне богослов’я, що займається пізнанням сутності й характеру Бога через осмислення Його об’явлення, що стосується сфери взаємовідносин як між людьми, так і між Творцем та творінням. З іншого боку, цариною моральної апологетики є осмислення свідчень зі сфери етики на підтримку достовірності Божого об’явлення. Тепер, коли ми визначилися з поняттями етики, практичної етики та християнської етики, ми можемо дати визначення практичній християнській етиці: практична християнська етика – осмислення правильності вчинків, які робляться та/або передбачаються, у світлі Божого об’явлення в Ісусі Христі й прийняття на цій підставі відповідних рішень.

Зміст