Як уже було сказано вище, ізраїльський народ отримав запевнення від Бога про свій привілейований статус між іншими народами. Цей статус виражається в покликанні народу до святості та вірності Богові. Щоби змогти досягти бажаної мети, Бог дає різноманітні допоміжні засоби для обраного народу. Одним із ключових, якщо не найголовніших засобів, є закон. Дотримання закону стало однією із фундаментальних характеристик вибраного народу в історії Старого Завіту, особливо в контексті священнослужіння. З часом різноманітні приписи та ритуали були кодифіковані в книгу під назвою Тора, яка налічує 613 «правил» та заповідей бездоганного єврея.
Саме дотримання закону та ритуального очищення разом із подячним чи очищаючим жертвоприношенням стало ключовим у старозавітному розумінні чистоти та святості. Книга Левит вважається свого роду легальним законодавчим кодексом, в якому знаходимо чітко сформульовані приписи щодо пожертв та різноманітних ритуалів.
Отримавши 10 заповідей через посередництво Мойсея на Горі Синай, ізраїльтяни увійшли в нові стосунки з Богом та уклали з Ним союз. Дотримання цього союзу Бог уможливлює через надання народові вказівок та приписів щодо їхньої поведінки та жертвоприношень. А сам закон став неначе ознакою Божої присутності серед народу, який дотримуванням заповідей пам’ятає про Бога[1].
Цікаво, що в книзі Левит подано закони для різних категорій людей, таких як: священики, миряни, царі. Подано закони як для спільноти чи громади, так і для окремих приватних осіб. Чітко визначено, що має бути відокремлено для Бога, а що – ні. Ритуальна чистота стає на першому місці та передумовою приближення до присутності Трисвятого Бога.
На сторінках Святого Писання можемо навіть відчути своєрідне напруження між легалістичною ментальністю первосвящеників, які часто дослівно сприймали кожен припис і закон, та більш духовним підходом до Закону, особливо з боку пророків, які намагаються довести, що Богові миліше серце покаянне, аніж пожертви та кадило. Навіть уже в історії про Каїна та Авеля бачимо, що Богові була миліша жертва Авеля, бо вона була щирішою.
Важливо правильно зрозуміти старозавітне бачення закону чи тори. Тора – це насамперед концепція, яка містить у собі вимір відносин Бога з людиною, людиною з Богом та міжлюдських стосунків. Це свого роду точка опори, на яку спирається ідентичність юдаїзму в різні епохи історії Спасіння.
Відносини людини з Богом проявляються через виконання Закону, який стає контекстом людської близькості або віддаленості людини від Творця. В Біблії неодноразово відчувається динамічне напруження між розумінням Тори як своєрідного мислення, стилю життя та баченням Тори як «релігійного тоталітаризму». Ця напруга по-особливому відчувається в Пророчих книгах, де парадоксально здається, що дотримання закону призводить до беззаконня! Наприклад, пророк Ісая засуджує приписані жертви та молитви, які стали «тягарем» та «беззаконням» в очах Божих:
«Видіння Ісаї, Амосового сина, яке він був бачив про Юдею та про Єрусалим за днів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів. Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо говорить Господь: Синів Собі виховав й викохав Я, а вони зняли бунт проти Мене!… Віл знає свого власника, а осел ясла пана свого, а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене… О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники, ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували, обернулись назад! У що будете биті ще, коли неслухняними далі ви будете? Хвора ваша вся голова, і все серце боляще… Від підошви ноги й аж до голови нема цілого місця на ньому: рани й ґудзі, та свіжі порази невичавлені, і не позав’язувані, і оливою не порозм’якшувані… Земля ваша спустошена, огнем спалені ваші міста, поле ваше, на ваших очах поїдають чужинці його, з того всього пустиня, немов з руйнування чужинців!…
І позосталась Сіонська дочка, мов курінь в винограднику, мов шатро на ночліг в огірковому полі, як місто обложене… Коли б був Господь Саваот не лишив нам останку малого, ми були б як Содом, до Гоморри ми стали б подібні… Послухайте слова Господнього, содомські князі, почуйте Закон Бога нашого, народе гоморський, нащо Мені многота ваших жертов? – говорить Господь. – Наситився Я цілопаленнями баранів і жиром ситих телят, а крови биків та овець і козлів не жадаю! Як приходите ви, щоб явитися перед обличчям Моїм, хто жадає того з руки вашої, щоб топтали подвір’я Мої? Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!… Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх… Коли ж руки свої простягаєте, Я мружу від вас Свої очі! Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас, ваші руки наповнені кров’ю» (Іс. 1:1-15).
Ісая закликає народ ізраїльський до духовного, внутрішнього очищення, яке приведе до діл милосердя та правди:
«Умийтесь, очистьте себе! Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь! Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони! Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати. А коли ви відмовитеся й неслухняними будете, меч пожере вас, бо уста Господні сказали оце!» (Іс. 1:16-20).
Пророк не засуджує закон як такий. Ісая закликає народ не відділяти морально-етичної категорії від церемоніально-літургічних приписів.
Саме слово тора має декілька значень: закон, навчання, інструктаж, обізнання, провід. Найбільш поширені дієслова, які вживали біблійні автори щодо тори, це: дотримати, виконати, ходити та додержати. Безумовно, закон є найчастішим перекладом слова тора, і це надає своєрідного легалістичного забарвлення до розуміння тори. Також варто відмітити, що більшість контекстів, в яких вжито тора як закон – це контексти священичого служіння та культових обрядів, чітко розписаних особливо в книгах Виходу, Левит, Повторення Закону і Чисел. Але, поглянувши по-богословські на контекст, в якому тора надається людині, та на мету, з якою Бог встановлює союз, можемо сказати, що виконання тори – закону – це насамперед відповідь на ініціативу самого Бога. А отже – відповідь на волю Божу.
[1] Відомий єврейський рабин Давид Хартман детально описує ідентичність юдаїзму через призму Закону. Згідно з автором, саме через дотримування заповідей та через виконання приписів закону євреї зберегли свою ідентичність та «виробили ментальну вправу щодо постійної присутності Бога» в щоденному житті. Див.: David Hartman. І he God who hates lies: confronting and rethinking Jewish Tradition, (Woodstock: Jewish Lights Publishing, 2011), ст. 37.