«Слова, які батько промовляє до дитини в домашньому затишку, аж ніяк не відлунюють у цілому світі, але все одно… звучать у вухах нащадків». (Ж.-П. РІХТЕР)
Айзек Азімов[1], відомий єврейський письменник-фантаст, згадував: «Якось батько, переглядаючи один з моїх зошитів, заповнених різноманітною інформацією, запитав: “Як ти всього цього навчився, Айзеку?” – “Я навчився всього цього від тебе, тату”. – “Від мене? Але я нічого з написаного тут не знаю”. – “Бо не маєш такої потреби. Але ти надавав великої ваги знанням і навчив мене цінувати їх, усього решта досягти було неважко”».
Ці прегарні спогади дорослої людини про далекі роки дитинства допомагають нам збагнути основну істину про батьківство: батько повинен бути для своєї дитини вчителем і майстром на всі руки. Адже підтримувати батьківський авторитет і служити дитині можна, зокрема, навчаючи її та демонструючи їй власну майстерність у різних сферах. Мама служить дитині, годуючи її, доглядаючи, пестячи й беззастережно підтримуючи. У такий спосіб виражає свою любов і вчить дитину любити. Вона – справжній майстер серця; учить свою дитину керуватися почуттями й першою вводить її у світ людської любови. Завдяки їй дитина відчуває беззастережну підтримку та вчиться так само ставитися до інших. Так само тато служить дитині, передаючи їй життєву мудрість, навчаючи її працювати, вимагаючи від неї зусиль, праці й жертовности. Чоловік учить свого нащадка керуватися не лише серцем, а й розумом. Батько служить дитині, навчаючи її мудро жити. Здатність любити й мудро керувати власним життям роблять сина зрілим чоловіком, а дівчину – зрілою жінкою.
Батько відіграє роль учителя, бо плекає особистість дитини: формує її сумління, учить її бути чесною, великодушною й справедливо трактувати людей. Батьківське навчання ставить перед сином більші вимоги, ніж материне; але саме тому воно дарує йому так багато задоволення й радости життя. Завдяки батькові син стає впевненішим у собі, здобуває віру у власні сили, учиться долати життєві труднощі.
[1] Айзек Азімов (1920-1992) – письменник, професор біохімії Бостонського університету (США), один з найвідоміших майстрів наукової фантастики. – Прим. пер.