Є ще одна царина, яка потребує збалансування, – це духовна наснага (прагнення) та мудрість. Може, ви – молодий християнин, стурбований тим, щоб роздавати трактати всім тим, хто живе у вашому районі. Але ви чуєте бурчання старших членів церкви: „Ми пробували це в 1954 році, але ніхто так і не прийшов у церкву. Ви тільки відлякаєте людей“. Сатана більш за все хоче розділити більш досвідчених християн та новонавернених. Він радіє, коли бачить церкви, в яких виключно одні літні парафіяни, при цьому пастор – старший за всіх. Сатана також дуже щасливий, коли знаходить церкви, які складаються з молодих ентузіастів, які палають енергією та впевненістю в тому, що всі, хто не сходить з розуму від бажання проповідувати Євангелію, негідні взагалі називатися християнами. Такі крайні течії називаються „системою підбадьорення віруючих“, і зростання кількості подібних організацій є постійним. Печальним є факт, що поступово ці організації перетворюються скоріше в консервативні, ніж у „спокійні“ церкви. (Згадайте рух Реформації, коли людей спалювали на вогнищах за їхню віру, і подивіться на фундаментальну баптистську церкву сьогодні, 200 років по тому.)
Відповідь на це протиріччя полягає в тому, щоб об’єднати такі рухи. Ми потребуємо мудрості, але не менше потребуємо духовного пориву та ентузіазму. Нам потрібні молоді християни, які зможуть займатися євангелізацією, але потрібні також християни літні, які допоможуть молодим порадою та молитвою, допоможуть їм встояти, коли в них спаде перша хвиля ентузіазму. „У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господові“ (Рим. 12:11). Ентузіазм може охопити багатьох людей, для цього не потрібно великих роздумів, але мудрість більш досвідчених християн є основною підтримкою, таке поєднання може принести багато плодів. Це одна з причин, чому церква п’ятидесятників у Латинській Америці демонструє величезне зростання.
Але ми потребуємо збалансованості не тільки між ревністю та мудрістю, але і в рівновазі між послухом та особистим керівництвом. У нас є чіткий наказ стосовно послуху: „Благаємо ж, браття, ми вас, шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшинують у Господі, і навчають вас вони“ (1 Сол. 5:12). Так само лідери церкви не повинні користуватися своїм правом керувати, бо тоді втрачається сенс лідерства. У такому разі є небезпека, що лідери будуть шукати своєї вигоди, а не Божої. Дотримуючись позиції послуху, ви також повинні бути обережними. Не слід виконувати всліпу будь-які накази і покладати всю відповідальність на лідера. Це рівнозначно зняттю своїх обов’язків перед Богом, але Господь бажає виконання Своєї волі особисто від вас.
Керівництво – одна із найскладніших сфер християнської віри, особливо це стосується таких важливих питань, як вибір служіння чи супутника життя. Я вдячний д-ру Френсісу Шефферу за його слова про те, що молитва – це не ігровий автомат, в який ми вкидаємо дрібні гроші наших запитів, тягнемо за ручку й отримуємо відповідь! Дуже часто ми проголошуємо солоденькі молитви лише для того, щоб продемонструвати іншим свою духовність. Ви можете тягнути ручку автомата так довго, поки не зрозумієте, що в Бога є спеціальний план для вашого життя. Ми не можемо вмістити Бога в коробочку власних уявлень. Він – не ваш „ручний божок“, Він – Творець всього Всесвіту, у тому числі і вас.
Ми вже говорили про необхідність дотримання в християнському житті рівноваги між війною і перебуванням у вірі. У Біблії знайдеться чимало висловлювань щодо битви. Павло не раз згадує про те, що ми перебуваємо на війні і повинні воювати (особливо в 2 Тимофія). Чесно кажучи, мені не подобається військова термінологія, але Бог вибрав саме ці терміни, і я повинен використовувати їх, оскільки пишу книгу про духовну битву. Звісно, ми знаходимося на війні. Водночас це не означає, що ми повинні тримати в руках автомат. У Книзі пророка Ісаї сказано: „Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає“ (Іс. 26:3). Це вірш, який постійно приходить мені на розум, коли я надто втомлююсь від військових дій. Довіра та сподівання на Господа – це необхідна підготовка перед поєдинком.