Особиста Божа воля може відкриватися нам різними способами. Один із них – благочестиве розмірковування. «Якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання, бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!» (Приповісті 2:3-6). Неабияке значення має також досвід, коли «чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14). Допомогти побачити волю Божу можуть збіги обставин, мудрі поради, приклад інших людей, чиясь потреба в турботі й багато іншого. Але треба пам’ятати: усі вони – другорядні. Як було сказане раніше (пункт 11.1), головним інструментом пізнання особистої Божої волі є послух Йому.
Подібно до того, як око служить засобом фізичного зору, а розум – знаряддям зору інтелектуального, послух – засіб духовного зору. «Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я» (Івана 7:17). Христова наука – не набір догм чи правил і не абстрактна теорія, а цілковите підпорядкування себе Божому проводу. І божественна природа цієї науки відкривається не тому, хто просто цікавлячись, хоче знати Божу волю, а тому, хто хоче її чинити. Коли хоче хто чинити – той довідається. Для цього потрібні не аналітичні здібності, а серце, віддане Богові.
Апостол указує на подвійне завдання, що стоїть перед послідовниками Христовими. З одного боку, необхідно заглиблюватися в Святе Письмо, яке вказує на шляхи нашого вдосконалення: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофія 3:16-17). Але саме по собі знання, залишаючись суто теоретичним, нічого не змінить. Христос прийшов не для того, щоб інформувати нас, але щоб трансформувати. Тому, з іншого боку, слід заглиблюватись у себе, щоб бачити, де ми ще недостатньо проявляємо послух тому, що нам уже відкрито: «Пильнуй себе самого та навчання; дотримуйся цього, бо, робивши це, спасеш себе самого й тих, що слухають тебе» (1 Тимофія 4:16, пер. Івана Хоменко). Нам належить не лише слухати Бога, а й слухатися Його.