Отже, нам відомі основні складові загальної волі Божої. Вона містить спасіння, сповнення Духом, освячення, покору, страждання та подяку. Але як дізнатися, чого Бог хоче від кожного з нас в особистих питаннях? Як саме слід учинити в кожній конкретній ситуації?
Відповідь несподівано проста: якщо ви виконуєте вищесказане, – робіть, що завгодно! Коли ваша воля підпорядкована волі Божій, це вже не свавілля, а смиренне дотримання Божого промислу. Коли ми переглядаємо свої бажання за абсолютним стандартом волі Божої, тоді наша воля зі знаряддя опору перетворюється на інструмент Божого проводу (див. Розділ 10). Тоді вже Сам «Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю» (Филип’ян 2:13). «Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!» (Псалми 36:4). Блаженний Августин формулює цей принцип ще лаконічніше: «Люби Бога й роби що хочеш». Бо той, хто любить, не бажає нічого такого, що могло б засмутити улюбленого.
Чому ж поширена думка, що чинити Божу волю означає робити щось усупереч волі власній? Зовсім не тому, що Його воля нам невідома. А тому, що наша природа, пошкоджена гріхом, опирається саме тому, що ми вже знаємо про волю Божу: «Бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному» (Галатів 5:17). Коли ж ми підпорядковуємо себе волі Божій, тоді найкращим і найефективнішим способом, яким Бог відкриває нам Свою волю, стають наші ж власні бажання. Отже, не варто зневажати ними в процесі прийняття рішень. Утім, так само не варто некритично потурати власним бажанням, одразу приймаючи їх за Боже керівництво.
У такому разі можуть бути корисними чотири поради. По-перше, потрібно усвідомити й конкретно сформулювати, у чому ж, власне, полягає моє бажання. Дуже часто проблема не в тому, що ми хочемо чогось недоречного, а в тому, що ми самі не знаємо, чого ж саме хочемо.
По-друге, випробуйте своє бажання за Божими абсолютними критеріями чесності, чистоти, безкорисливості та любові. Якщо ваше бажання їм не відповідає, значить, воно не від Бога. Цей «фільтр» дозволяє відсіяти левову частку того, що породжене нашим свавіллям. Щоправда, і відповідність нашого бажання цим абсолютам хоч і робить вірогідним, що воно – від Бога, але не гарантує цього. У стосунках із Богом завжди залишається місце для віри.
Потому дозвольте Богові створити необхідні обставини. Бажання може бути цілком виправданим, але несвоєчасним. Не варто квапити Бога, «допомагаючи» Йому здійснити Його задум, як, скажімо, це намагалася зробити Сара (Буття 16:1-3).
Нарешті, дозвольте Богові продовжувати втручатися. Ми не бачимо всієї картини, але Бог не припиняє спрямовувати нас. Так, в апостола Павла виникло цілком виправдане бажання відправитися в Галатію, відвідати засновані там церкви (Дії 15:36). Але плани Господа сягали значно далі. Завдяки готовності апостола слідувати проводу Святого Духа, Добра Звістка поширилась і на європейський континент (Дії 16:7-10).