«У душах дітей містяться зачатки всіх тих думок і почуттів, які маємо ми». (Я. КОРЧАК)
«Діти не колись будуть, а вже є людьми, так, людьми, а не ляльками; можемо промовити до їхнього розуму – і дадуть нам відповідь, промовимо до серця – відчують нас. Діти – це люди, в їхніх душах містяться зачатки всіх тих думок і почуттів, які маємо ми». Ці слова Я. Корчака[1] звертають нашу увагу на потребу поважати переживання дитини, бо вони мають ту саму вартість, що й переживання будь-якої дорослої людини. А тому зрілий батько шанує цілий світ дитячих почуттів і внутрішніх переживань.
Щоб налагодити зв’язок з дитиною, потрібно бути дуже уважним і чутливим до всього того, чим вона внутрішньо живе. Якщо доросла особа не виявлятиме такої делікатности, то може легко залякати молоду людину своїми не надто виваженими діями й викликати в неї почуття пригнічення. Батьки, а особливо тато, мусять зважати на тендітну поки що особистість сина, доньки. Батько, який не усвідомлює диспропорції між власною дорослою особистістю й делікатною індивідуальністю своєї дитини, підсвідомо використовуватиме цю перевагу проти неї.
Щоб уміло трактувати весь світ дитячих переживань, батько мусить володіти духовною та людською культурою. Лише завдяки їй він зможе цінувати й поважати все те, чим щодня живе його дитина. А от батько, який не усвідомлює власних переживань, здатен легко зранити своїх дітей, перекладаючи на них увесь тягар власних неконтрольованих і незрілих почуттів. Надто часто повторювані слова «Роблю це для добра дитини» можуть бути лише намаганням заспокоїти нечисте сумління, яке постійно нагадує про двозначність певних педагогічних реакцій, нерідко зумовлених емоційним насильством. Для того, щоб стати справжнім батьком, який повноцінно виконуватиме свої обов’язки, чоловік повинен свідомо й систематично працювати над собою, виховувати себе.
[1] Януш Корчак (1878 або 1879-1942; справжнє ім’я – Генрик Ґольдшмідт) – польський лікар, педагог, письменник і громадський діяч. Автор праць із теорії та практики виховання. – Прим. пер.