«А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль. І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться. І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає! Бо як Бог Анголів, що згрішили, не помилував був, а в кайданах темряви вкинув до аду, і передав зберігати на суд; і Він не помилував першого світу, а зберіг самовосьмого Ноя, проповідника праведности, і навів потопа на світ безбожних; і міста Содом і Гоморру спопелив, засудивши на знищення, і дав приклада для майбутніх безбожників, а врятував праведного Лота, змученого поводженням розпусних людей, бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні, то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари, а надто тих, хто ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою»
«Я вам казав, як легко заблукати».
Хазяїн, що зустрічав на порозі, усміхнувся. Ми думали, що більш-менш знаємо дорогу. В усякому разі, у нас було уявлення про те, куди їхати: ми вже бували у свого знайомого і, здавалося, запам’ятали місцевість. Проте насправді, ми як мінімум один раз звернули не туди, і в результаті зробили велике коло. Довелося блукати якимись задвірками, до того ж хвилюючись, що думають хазяї: стільникових ще не було.
Від нашого запізнення постраждала лише наша самолюбність. Проте урок очевидний: якщо ви оптиміст і не любите думати про проблеми, це не означає, що вони не з’являться. Можливо, навіть навпаки. І стосовно довгої, звивистої і важкої подорожі під назвою християнське учнівство це як не можна вірніше.
Шкода? Так, мабуть, нам хотілося б йти за Ісусом рівним і гладким шляхом, що не обіцяє каверз і не побоюючись у будь-який момент обрати невірний поворот. Проте сам Ісус попередив, що так не буде. Візьмемо хоч би Дванадцять апостолів: одного з них Ісус якось назвав «сатаною», а другий підпав сатанинській волі.
А зараз Петро, можливо, згадуючи, як йому самому доводилося оступатися, суворо попереджає проти лжевчителів і лжепророків. Як хотілося б нам, щоб його слова не були затребувані! Та взагалі хіба без них не став би текст м’якшим і добрішим? І хіба не по-християнськи вважати, якщо людина називає себе християнином і учить своєму розумінню християнства, то її слід вважати християнином? Чи не личить відмовитися від зайвої підозрілості?
Проте ті самі древні християни, які заповідають нам доброту і лагідність, закликають бути на варті проти обману. Адже Ісус учив, що ми маємо бути не лише невинними немов голубки, але і мудрими як змії. Зрозуміло, що поєднувати ці речі важко. Проте якщо не намагатися це зробити, доброго буде мало.
Отже, Петро заводить мову про зміїну мудрість. Є на світі лжепророки, і є на світі лжевчителі. Біда, проте, у тому, що на них цього не написано. Говорять же вони часом так, що можна заслухатися. Люди думають: «Як чудово! Може, трохи несподівано, але ж і непогано». Так, звичайно, і здоровому вченню серце може радіти. І буває, що на старі вчення корисно подивитися в дещо іншому ракурсі. Проте буває і зовсім інакше. Я анітрохи не закликаю до параноїдального звинувачення в єресі всіх, хто дивиться по-новому на старі істини. Але ж дійсно, трапляється, що вірні свідомо закривають очі на факти, і свідомо роблять вигляд, що все гаразд, коли ні про який гаразд не може бути і мови. Страшна небезпека погрожує як церкві в цілому, так і окремому християнинові зокрема, якщо він впадає в нерозбірливість і всеїдність.
Про які же, наприклад, лжевчення попереджає Петро? За його словами, деякі «відрікаються від Владики»: можливо, вони учать, що Ісус – лише один з багатьох учителів, або що Його смерть не була спокутною (в. 1). Лжевчення породжують «пожадливості». Петро не каже, які саме, але сказаного вистачає, щоб бути насторожі (в. 2). Чи не намагалися лжевчителі втлумачити, що поведінка, яку більшість християн вважали огидною, не містить у собі нічого злого? А апостол додає: «Через них дорога правдива зневажиться». На таких, вибачте на слові, вірних, вказують пальцем сторонні: от, ніби, що таке ваше християнство. І нарешті (в. 3), лжепророцтва приносять бариш. Адже люди платять гроші, щоб читати ці книги і слухати ці лекції. Ніколи немає браку в тих, хто хоче почути, що повноважні християнська віра і життя засновані на помилці, і існують шляхи трохи легше.
Перш ніж поглиблюватися в деталі, Петро нагадує читачам декілька сюжетів з Книги Буття (з урахуванням розуміння цих сюжетів у наступних юдейських переданнях). Важливо зрозуміти, що тут апостол не лише підкреслює небезпеку лжевчення (на кшталт, блюзнірам буде не переливки), але і вносить позитивну нотку: Бог врятує Свій народ від біди. Народу Божому твердо обіцяні справедливість і милосердя.
Перший сюжет стосується нечестивих ангелів (Бут. 6). Бог тримає їх у кайданах до Дня Суду. Швидшим виявився суд над грішним світом у дні Ноя, як і у випадку із Содомом і Гоморрою і позбавленням Лота. Звернемо увагу: у кожному з цих випадків нечестя, від якого Бог рятує людей, пов’язане не стільки з якоюсь помилковою теорією, скільки з поганою, ганебною і безсовісною поведінкою.
Знову-таки Петро не вдається до деталей, але загальний сенс ясний. Коли якісь учителі руйнують узи, які християнство (подібно до юдаїзму) накладає на людські бажання, слід бути пильним. Відмітимо і таку найнебезпечнішу комбінацію: дехто «ходить за нечистими пожадливостями тіла та погорджує владою» (ст. 10а). Погодьтеся, було б занадто сміливе стверджувати, що таких проблем у сучасній церкві не існує. І помилитися тут набагато легше, ніж здається.
Втім, повторимося, основний сенс – позитивний (в. 9). Ми не надані самі собі. Так, вірні чекають випробування, а люди погані і безсовісні певний час торжествуватимуть. Проте Бог не буває зганьблений. Він знає, як позбавити Свій народ. І знає, як зберегти нечестивих на День Суду. Поєднання в Богу суду і справедливості можна розуміти за аналогією із заповіддю бути мудрими як змії і невинними як голубки. Життя було б дуже приємним, якби цілком складалася з милості і невинності. Але чого немає, того немає. А значить, потрібно стежити, щоб не збитися зі шляху.