Грішити – це йти проти заповідей Господа. В якому сенсі? Божий Закон не є диктатом, якому треба підпорядковуватися тільки через страх потрапити до пекла. Моральна заповідь не обов’язково суперечить свободі й щастю. Насправді як жорсткий моралізм, згідно з яким Бога розглядають лише як найвищого поліцейського, так і анархістське трактування, що не зносить жодної вимоги, не знає величі та краси Господніх заповідей: «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять». (Мт. 22:36-40)
Бог, Який є Любов, кличе тебе до любови, тобто закликає дарувати себе самого до кінця. «Моральний закон» чи «принципи», народжені не з любови й дару, не можуть бути християнськими. Але сама любов має свої закони: вона – реальний дар тебе самого, а не просто «гарне почуття». Тому вона передбачає конкретну поставу й дії, які пояснює Закон Господній: не вбивай, не кради, не обманюй, не очорнюй тих, яких любиш, і щодо них будь щедрий на уважність, служіння, слова й діла. У протилежному разі ти житимеш тільки приємною ілюзією, або, щогірше, звичайнісіньким лицемірством.
Діточки, любімо не словом, ані язиком, але ділом та правдою! (1Ів. 3:18)
Отож, Господь дає тобі конкретні заповіді, так само, як дав їх на горі Сінай Своєму ізраїльському народові, щоб показувати тобі шляхи вірної й правдивої Любови. Він, твій Сотворитель, знає тебе краще, ніж ти коли-небудь пізнаєш себе сам: Він знає, які є для тебе дороги правдивої любови й радости; і ніхто, окрім Нього, не може відкрити тобі дороги, яка веде до Нього. Така роль «Божих заповідей»:
«Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє» (Втор. 30:19-20)
Таким чином гріх, який є запереченням любови, полягає в недотриманні тієї чи тієї Господньої заповіді. Можливо, у тобі рідко прокидається спокуса прямо відкинути Бога і Його Любов, але, без сумніву, набагато частіше це відбувається через порушення тієї чи тієї заповіді: адже навіть якщо тобі здається, що усе зовсім навпаки, таке порушення нівечить й очорнює в тобі правду любови, можливо настільки, як і безпосереднє відкинення Господа. Річ у тому, що уявляти любов і радість від дарування самого себе – це одне; а реально переживати їх у своєму серці, своєму тілі, своєму виборі й учинках – зовсім інше.
«Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі» (Мт. 7:21).
«А що ми пізнали Його, пізнаємо це з того, коли заповіді Його додержуємо. Хто говорить: Пізнав я Його, але не додержує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!» (1Ів. 2:3-4).
Тож остерігайся цієї нетривкої реальности, якою є строгі вимоги без любови і псевдолюбов без жодних вимог. Адже високу та красиву любов можна будувати лише завдяки великій боротьбі. Чи тобі важко дотримуватися тієї чи тієї заповіді? Нехай вони не будуть для тебе непотрібним знаком, який лише гнобить: краще відкрий у них заохочення Господа перемогти гріх і вдосконалюватися в правдивій любові. Стежки, що здіймаються вгору, найважче подолати, однак, саме вони ведуть до краси вершин!
«Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала приводом догоджати тілу, а любов’ю служити один одному! Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе! Коли ж ви гризете та їсте один одного, то глядіть, щоб не знищили ви один одного! […] Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п’янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість: Закону нема на таких!» (Гал. 5:13-15,19-23)