Платон, який був прихильником ідеї про трансцендентне походження морального закону, в одному з ранніх діалогів «Євтифрон» (близько 399 р. до Р. X.) розглядає й основні проблеми, які породжує ця ідея в контексті язичницького світогляду. Адже якщо твердження «боги бажають блага» правдиве, то постає питання: який саме з двох можливих варіантів цього твердження є істинним?
- Благо є те, чого бажають боги
або
- Боги бажають того, що є благом
У першому випадку моральний закон довільний – чого богам заманеться, те й буде вважатися благом. Поняття блага втрачає абсолютний характер, стає залежним від забаганки богів. У другому ж випадку боги виявляються залежними від блага, підкоряються йому. Оскільки ж боги, за визначенням – найвищі сутності, вони не можуть бути підкорені чомусь, бо тоді вони не є богами.
Беручи абсолютний характер морального закону за аксіому, Платон відкидає перший варіант як неспроможний. Із другого ж варіанту він згодом робить логічний висновок, що так звані «боги» богами бути не можуть. Оскільки все (навіть так звані «боги») підпорядковане принципу блага, а саме благо при тому є абсолютним і ні від чого незалежним, отже, «благо» і є Бог. У цьому твердженні «етичного монотеїзму» Платон найбільше за всіх інших язичницьких мислителів наблизився шляхом роздумів до тих істин про Божественну сутність, що були надані Божому народові через об’явлення в історії, у Писанні та в Христі.
Справді, «парадокс Євтифрона» не можна розв’язати в рамках політеїзму. Але і в монотеїстичних релігіях (іудаїзм, християнство, іслам) є як радикальні напрями, які сповідують волюнтаристський підхід до етики (воля Всевишнього визначає, що є благо, а що – ні), так і ліберальні, які стверджують відносність блага, його незалежність від Божої волі. У рамках же ортодоксального біблійного богослов’я ця дилема є нічим іншим як логічною помилкою хибної альтернативи. Моральний закон не є ані Божим волевиявленням, ані таким, що існує незалежно від Бога. Моральний закон слугує відображенням благого характеру Бога – віддзеркалює довершену Божественну Сутність. Понад те, згідно з Біблією, відповідність морального закону Божій волі не робить його довільним, оскільки Божа воля абсолютна й незмінна.