Лише на порозі Нового Заповіту, на останньому етапі Одкровення, Бог прямо сказав нам про небо. Коли ми читаємо Євангеліє, то стоїмо ніби скраєчку. Адже Ісус говорить так, щоб Його зрозуміли ті, які вірили в шеол. Схоже писав святий Іван Богослов та інші святі. Найзрозуміліші новозавітні свідчення про небо дав нам святий апостол Павло. Про них згадувалося вже раніше, але й тут треба до них повернутися. Апостол так писав до филип’ян:
«Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання. А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас.» (Фил. 1:21-24).
В іншому місці він згадує про розкоші, які чекають на нас у небі. Пишучи про це, він стверджує, що про ці прекрасні речі годі людині вимовити (див. 2Кор. 12:1-4), ані це на думку людині не спало (див. 1Кор. 2:9).
Друге важливе свідчення про небо подає Послання до євреїв. Першою людиною, яка увійшла на небо, є Ісус. Коли Він воскрес, то прийшов до Отця і став у Його присутності. Тоді Він ніс із Собою Свою святу Кров як відкуплення. Ця кров була найвищою жертвою за гріхи світу і кожне вчинене людьми зло. Тоді Бог показав людям Своє обличчя і дозволив, щоб померлі праведники раділи повнотою Його присутности.
З цього випливає, що найповніше і найраніше Бог говорив про небо через вчення апостолів. Воно дійшло до нас передовсім у вигляді їхніх послань, адже Євангелія були написані пізніше. Святий апостол Павло вже радів на небі, коли перший з євангелистів, Марко, записував історію Ісуса і науку, проповідувану святим апостолом Петром.
А чи сам Ісус не говорив про небо? Звичайно ж, говорив! Адже у всіх притчах Господа йдеться про Царство Боже. Частина з них прямо розповідає про майбутній небесний бенкет, як от про людину, котра прийшла на бенкет без весільної одежі. Коли цар увійшов, щоб побачити гостей, то наказав викинути неприготованого чоловіка з палацу в кромішню темряву, де є тільки плач і скрегіт зубів. Ця й інші притчі стосуються прийняття Царства Божого в житті людини. Це Царство вимагає вже зараз дати Йому відповідь: ствердну або заперечну.
В іншому місці Ісус говорить, що Царство – не фізична річ, що воно не схоже на край, в якому нарешті запанує чесність і справедливість між людьми. Євангеліє нагадує нам, що Царство Боже є серед нас (див. Лк. 17:20-21). Не тут або там, а серед учнів Господа Ісуса. Це також важливо для теми неба. Воно починається внаслідок злуки Божого народу з Господом Богом. Інакше воно не могло б з’явитися.
Про небо найповніше говорить нам Новий Заповіт.