«Батько навчив мене всього, що я повинен знати про Бога й важку працю». (М. КУОМО)
Діти зазвичай цікавляться працею своїх батьків. Граючись, сини наслідують роботу татів, а доньки – працю матерів. Те, що батьки нерідко вважають нудним заняттям, дітям часто видається дуже цікавою забавою. Усе, що робить батько, є для сина важливим і цікавим. Причиною зацікавлення працею батька є емоційний зв’язок з ним. Батьки повинні залучати своїх синів до спільної роботи вдома. Ті рідкісні хвилини, що їх дитина проводить із батьком, виконуючи разом з ним якусь працю, згодом стають для багатьох дорослих чоловіків дуже важливими й приємними спогадами про період дитинства й підліткового віку.
Спільна робота батька із сином-підлітком буває особливо важливою й корисною тоді, коли між ними існує якесь незначне емоційне напруження. Цікаве для них обох заняття, яке повністю поглинає їхню увагу, може допомогти уникнути безпосереднього конфлікту й поволі, разом подолати взаємну упередженість, причин якої вони часто навіть не розуміють. Спільна праця дає їм змогу подолати конфлікт, який існує між ними. Це особливо важливо для стосунків батьків із синами-підлітками, яких нерідко переповнюють такі почуття, як ірраціональна нехіть, злість, гнів і бунт проти своїх батьків, спричинені лише тим, що їх просто не розуміють і не знають.
Погоджуючись на спільну працю, син-підліток дає батькові шанс продемонструвати риси власної особистости: емоційну вразливість, делікатність, потребу сердечности й тепла. Це ті характеристики, яких багато чоловіків під впливом своєї чоловічої гордости нерідко соромляться, котрі виявляються немовби випадково, переважно мимоволі й саме під час спільного проведення часу. «У давнину батьки часто могли пом’якшити наслідки свого невідповідного ставлення до дитини, навчаючи [синів] плести мотузки, ловити рибу, копати криниці, косити збіжжя, грати на бубнах, робити упряж, доглядати за тваринами, а навіть співати й розповідати історії» (Р. Блай). Нині можна робити те саме, тільки в скромніших масштабах.