3) Важливість дружби в Христі

А ще через кілька тижнів я прийняв третє найважливіше рішення. Хоч я і віддав своє життя Ісусові та щоденно мав особисту молитву, раптом усвідомив, що не можу робити це сам. Я мав потребу перебувати з іншими людьми, які теж хотіли єднатися з Ісусом.

Як тільки я прийняв Ісуса Господом свого життя, почав ділитися цим відкриттям з моїми друзями. На той момент це здавалось таким природним. Я повертався в бари, де колись вештався, і розповідав, що відкрив для себе, хто такий Ісус. Одні відгукувалися, інші – ні. Згодом я став помічати, що ті люди, які гостро відчували потребу йти за Христом, не завжди були серед тих, хто раніше приваблював мене. Інакше кажучи, раніше я б не прийняв їх у коло своїх друзів. Водночас розумів: моїм пріоритетом має бути бажання проводити час саме з цими людьми, з тими, хто прагне ступати за Ісусом.

Отож разом з іншими людьми, рішуче налаштованими на поглиблення особистих стосунків з Христом, я почав ходити на зустрічі в малій групі.

І ось уже 40 років я зустрічаюся в малій групі з тими, хто поділяє це прагнення. З плином часу через різні обставини групи мінялися, але я продовжую зустрічатися в малій групі друзів, щоб поділитися тим, як триває земна подорож із Господом. Такий регулярний зв’язок із тими, хто хоче поглибити свої стосунки з Господом, стали важливою частиною мого життя протягом всіх цих років.

Попередній запис

2) Стосунки з Ісусом: потреба часу для щоденної молитви

Наступний запис

4) Жити як християнин