4) Жити як християнин

Іншим моїм украй важливим рішенням як католика було осягнути вчення Католицької Церкви в повноті. Хоч я і зростав у католицькій вірі, сум’яття 60-х років мало на мене неабиякий вплив. Я знав, що після навернення до Бога через таїнство Примирення, необхідно було вияснити деякі питання стосовно Католицької Церкви. Одні питання вимагали відвертої відповіді, інші виникали через просте невігластво, а ще інші – були вкорінені в бунті. Як би там не було, я мав знайти відповіді на свої запитання щодо мого католицизму.

Я розмовляв із різними людьми, які поділяли мій ентузіазм щодо Церкви. Також просив Бога дати мені мудрість і ведення в цих пошуках. Ставши дорослим, витратив трохи часу на вивчення історії Католицької Церкви і того, що вона навчає. Минали роки, і помалу в усьому почав бачити сенс, а в дорослому віці до мене прийшло розуміння Католицької Церкви як безцінного скарбу, даного нам Богом. Дуже тішуся з того, що є католиком і перебуваю в лоні Церкви, яка протягом 2000 років залишалася вірною науці Ісуса, незважаючи на вплив упродовж століть усіляких інтелектуальних тенденцій. Коли у відповідь на тиск зі сторони світу та суспільства Христове вчення зазнало певних видозмін у деяких церквах, особливо щодо значення сексуальної моральності, я вдячний Богові, що є частиною Церкви, яка не пом’якшує істину. Особливо в таких важливих аспектах, як сенс життя, значення сексуальності, краса шлюбних стосунків, необхідність цінувати життя від народження до смерті тощо.

З роками виросло усвідомлення моєї щоденної потреби Божої благодаті. Моєю величезною поміччю як християнина стала можливість приймати Євхаристію – небесну їжу, таку потрібну в нашій земній мандрівці. Кілька років тому, коли одна з моїх дочок навчалася в старших класах, стався один інцидент через гроші на бензин. Їдучи до школи, дочка завжди брала з собою ще двох кузин, і одного разу попросила їх розділити оплату за дорогу. Один родич несподівано втрутився в те, що спочатку видавалося відносно незначним, і вся справа переросла у велику проблему. Того ранку о 7 годині я сидів на Службі з досить розбурханими емоціями і думками стосовно всієї цієї справи. У літургійному читанні того дня йшлося про необхідність прощати одне одному, що якнайкраще стосувалося нашої ситуації. Хоча спершу я трохи боровся з цим словом від Господа, однак Слово Боже, яке почув на ранковій Літургії, стало реальною допомогою в моїй внутрішній боротьбі. Після прийняття Причастя запитав себе, а що б Ісус зробив у цій «бензиновій» ситуації. Я був змушений запитати себе, як би Ісус вирішив конфлікт, що розгорівся між двоюрідними сестрами та іншими родичами через такий дріб’язок: хто має платити за пальне, щоб дістатися до школи. Я знав, що Христос був миротворцем, знав, що Він був слугою, ніколи не дратувався і не повертався спиною під час конфлікту. Навіть коли відверталися від Нього, продовжував залишатися там. Коли я вийшов з церкви, відчував вдячність за допомогу в прийнятті рішення: не бути частиною цієї маленької проблеми, а частиною її розв’язання.

Якимось чином все те добре, що досвідчив у своєму житті і чим ділюся з вами в цій книжечці, прийшло до мене через Святу Літургію. Це місце постійного покаяння і навернення, місце поглиблення союзу з Богом, місце сопричастя в Христі з братами і сестрами тут, на землі, і зі святими на Небесах. Це місце, де ми оновлюємося, щоб продовжувати місію служіння.

Я зі своєю дружиною Анною стараємося якнайчастіше ходити на щоденну Літургію о 7 годині ранку до місцевої парафіяльної церкви. Після закінчення Служби затримуємося ще трохи на особисту молитву.

Попередній запис

3) Важливість дружби в Христі

Наступний запис

5) Ділитися Доброю новиною