Рання дисципліна зовсім не така критична для малюків з легким характером. Навіть вкрай поблажливі батьки не завдають жодної тривалої шкоди цим щасливим і задоволеним дітям, позаяк вони не шукають конфлікту. По суті, вони настільки добрі, що часто їхні батьки заплющують очі на інший комплекс проблем, який може сформуватися під самим їхнім носом. Зокрема, існують пастки, яких мають уникати батьки дуже згідливих дітей. Видається, що усі вони схильні підкрадатися з-за спини.
- Із згідливою особою вкрай легко плекати тривалі стосунки, сповнені залежности. Зв’язок між поколіннями видається таким утішливим, особливо для матері, і таким безпечним для дитини, що обоє не хочуть відмовлятися від нього. Однак, таке становище має поступово змінитися. Бог не хоче, щоб стосунки дорослих і батьків були такі ж, коли діти ще були малі. Ріст і зрілість вимагають, щоб діти виривалися з батьківських обіймів і починали незалежне особисте життя. Згідливій дитині важче відмовитися від безпеки рідного гнізда, тому що там не було жодних конфліктів. І навпаки, вольова дитина часто відчайдушно прагне звільнитися. Цей процес, завдяки якому старші підлітки і дорослі «діти» дістають незалежність, настільки важливий, що я присвятив цій темі цілий розділ (11).
- Згідливій дитині часто важко обстоювати себе у взаєминах з братами й сестрами.
- Згідлива дитина частіше може поглинати свій гнів і шукати способів перемістити його.
Ці два останні пункти заслуговують на додаткове пояснення, тому що вони становлять серйозну (але дуже непомітну) загрозу для добра згідливої дитини. Найбільше мене турбує те, як легко її можуть недооцінювати, нехтувати, експлуатувати та обшахровувати вдома. Чи не бачили ви сімей з двома дітьми, де одна дитина, подібна на динаміт, що регулярно вибухає, а інша – золоте серденько? За таких обставин часто буває, що батьки приймають як належне свою слухняну дитину. Якщо треба виконати неприємну роботу, то виконувати її випаде саме їй. Мама й тато просто не мають сили боротися з іншим «тигром».
Якщо для якогось приємного досвіду треба вибрати одну дитину, то, мабуть, нею стане зухваліша. Вона верещатиме, як недорізана, коли нею злегковажать. Якщо обставини вимагають, щоби батьки пожертвували однією дитиною чи обійшлися без неї, ви розумієте, кого буде обрано. Батьки, які віддають таким способом перевагу вольовій дитині, усвідомлюють, що вони чинять несправедливо, однак їхнє почуття справедливости поступається перед тиском практичних обставин. Вони просто надто виснажені й розчаровані, щоб наражатися на ризик роздратувати впертого малюка.
Наслідки такої нерівности мають бути очевидні. Хоча згідлива дитина погоджується з таким станом справ і не скаржиться, роками в неї може назбируватися образа. Хіба не це трапилося з братом блудного сина? Він був працелюбним, відповідальним, згідливим сім’янином. Очевидно, що його молодший брат був безвідповідальним, вередливим і дуже вольовим. Якби ми могли трохи розширити біблійну розповідь з Луки (15:11-32), то цілком імовірно, що між двома синами не було любови, навіть до імпульсивного від’їзду блудного сина.
Дисципліновані старші брати зазвичай мають кривду на зіпсутого бешкетника, який дістає все, чого просить. Попри це, старший брат не сказав і слова. Він не хотів засмучувати свого батька, якого глибоко поважав. Аж ось настав той неймовірний день, коли молодший брат захотів, щоб усю спадщину йому виплатили заздалегідь. Згідливий син підслухав розмову і, вражений, затамував дух. «Яке нахабство!» – подумав він. І тоді, на свій подив, він почув, що батько виконує прохання сина. До нього долинало брязкання численних золотих монет, які лічили вони. Старший брат розлютився. Ми можемо лише припустити, що після від’їзду брата йому довелося виконувати подвійну міру домашніх обов’язків і допізна працювати в полі. Несправедливо, що весь тягар ліг тепер на нього. Попри це, він не сказав і слова. Згідливі люди схильні приховувати свої почуття.
Повільно минали роки, поки старший брат трудився на господарстві. Батько на ту пору вже встиг постаріти, і його первістку довелося ще важче. Щодня від світанку до сутінків він працював під розпеченим сонцем. Час від часу, згадуючи брата, який весело жив у далекому краї, він відчував хвилинну спокусу. Але ні. Він вчинить правильно. Бути втіхою для батька – найважливіша річ у його житті.
Тоді, як відомо, у впертого лобуряки скінчилися гроші, і він неймовірно зголоднів. Син пригадав мамині страви і тепло батьківського вогнища. Загорнувшись у лахміття, він вирушив у довгу дорогу додому. І коли він був досить далеко, назустріч йому вибіг батько – обійняти його і покласти на плечі царську одежу. Зарізали вгодоване теля і почалося велике свято. Цього вистачило. Згідливий брат більше не міг терпіти. Завдяки примхам блудний син дістав те, чого його брат не міг заробити своїм послухом: похвалу і любов батька. Його дух був поранений!
Богословам вирішувати, наскільки моє тлумачення цієї притчі відповідає Святому Письму. Однак в одному я певен: вольові і згідливі діти розігрували цю драму з часів Каїна й Авеля, і відповідальна дитина часто почувалася невдахою. Вона приховує свої почуття і згодом платить за те, що берегла їх. У зрілості вона наражається на більший ризик дістати виразку, гіпертензію, коліт, мігрень та цілу низку інших недуг. Навіть більше, відчуття великого безсилля може загнати гнів у підпілля. Він може виявитися в не таких очевидних пориваннях до влади.
Так ми дійшли до важливості їжі, як знаряддя влади, яку обговоримо тепер. Відразу спадають на думку два споріднені харчові розлади: анорексія та булімія. Якщо анорексію не лікувати, то недужа особа може буквально заморити себе голодом. Вона або радикально зменшує вживання їжі, або їсть як зазвичай, а тоді відразу блює. Инколи вона затято виконує фізичні вправи, перетравлюючи лише 200-400 калорій на день. Вже незабаром жінка з нормальною вагою 130 фунтів може схуднути до 80 фунтів, далі вважаючи себе надто товстою. Особа з булімією поводиться цілком протилежно. Вона безконтрольно поглинає все, а тоді «очищає» себе, блюючи або застосовуючи проносне. Булімію називають «туалетною» недугою, тому вона часто таємна. Оцінюють, що для 20-30 відсотків усіх американських жінок студентського віку була характерна булімічна поведінка! Діяна, покійна принцеса Вельська, визнала, що боролася з цим розладом. Загальновизнано, що й анорексія, і булімія майже не пов’язані власне зі споживанням їжі. Натомість, вони відображають сильне прагнення до влади. Типовий хворий на анорексію – це дівчина наприкінці підліткового віку чи на початку зрілости. Зазвичай, вона слухняна дитина, яка завжди була «доброю дівчинкою». Вона майже ніколи не бавилася у «владні ігри». Вона намагалася не зраджувати сподівань своїх батьків, хоча подеколи потай ображалася на них. Вона стримувала свій гнів і розчарування, поки була безсилою в період розвитку особистости. Її батько і, можливо, матір, були сильними особистостями, які приймали її покору як належне. Але одного дня її прагнення до влади виявилося у формі серйозного розладу харчової поведінки. Існує принаймні одна сфера, де вона може бути господарем.
Лікування осіб, недужих на анорексію й булімію, – тривалий процес, який заслуговує додаткового обговорення. Однак, запобігання цій та іншим поширеним проблемам серед колись згідливих дітей, безумовно, має стати предметом негайного розгляду. Я запропоную ці досить очевидні рекомендації батькам згідливих дітей – особливо тих, що належать до жіночої половини людства.
- Ставтеся до них з повагою, навіть якщо для цього немає нагальної потреби.
- Нехай вони розмовляють. Спонукайте їх висловлювати свої почуття й розчарування. Покажіть їм, як треба відкрито обговорювати їх.
- Забезпечте їм рівні умови щодо інших дітей у сім’ї і допоможіть обстоювати себе у взаєминах з агресивнішими братами й сестрами. Пам’ятайте, що добра огорожа робить добрим сусіда!
- Дайте їм владу, відповідну до їхнього віку. У розумних межах вони мають ухвалювати рішення щодо одягу, зачіски, харчування, вибору предметів у школі і т. ин. Набагато легше й ефективніше накидати ці рішення згідливому індивідові. Опирайтеся спокусі!
- Голубте їх, а тоді відпустіть. Не пробуйте «доглядати» їх, після того як виконаєте свій обов’язок.
- Стежте за вагою своєї дочки після тринадцяти років. Негайно звертайтеся до фахівців після появи перших тривожних ознак.
У вихованні дітей немає нічого простого, чи не так? Навіть, якщо ви батько «найлегших» дітей, для їхнього виховання вам знадобиться увесь розум, такт, мудрість і хитрощі, на які ви здатні. Очевидно, що ця робота не для боягузів.