3 Де є небо?

Коли вживаємо питальний займенниковий прислівник «де», то припускаємо, що небо можна знайти, як знаходимо на карті Віслу, Бангладеш чи в Ґуґлі будинок тітки Катерини, яка переїхала в інше місто і надіслала нам поштою свою нову адресу. А оскільки йдеться про місце, то й простір, і час схожі на наші.

Утім, несподівано виявляється, що ми потрапляємо в пастку, уявляючи собі небо і його жителів подібними до матеріяльних хмар з пари чи чогось схожого на це. Так, ніби світ духів не міг обійтися без всіх цих обмежень, які ми знаємо, і без яких не можна уявити собі матеріяльного життя. І так ми проєктуємо собі світ, не зауважуючи, що творимо небо на кшталт літнього будиночка на морському узбережжі чи якогось курорту на Марсі, з якого – як дехто розповідає – іноді хтось присилає загадкові новини, як там, і що там відбувається. Отже, у нас підсвідомо складається враження, що наші предки не померли, а радше вирушили в дуже довгу мандрівку на відпочинок, з якої вже не можуть, і, зрештою, не хочуть до нас повернутися.

В одному старому анекдоті розповідається про те, що перший космонавт Юрій Гагарін став фахівцем у небесних справах і на навколоземній орбіті вирішив як експерт: «Боґа нєт». У дитинстві нас образно вчать, що небо над нами, і що Бог живе на небі. А звідси тільки крок до смішної помилки, яка оселяє Бога в космічному просторі над нами.

Тимчасом питання про те, де є небо (тобто, де живе Бог, де живуть ангели й святі), є серйозним питанням, яке вимагає зрілої відповіді. По-перше, небо – це не світ, воно не зводиться до космосу, ані до життя на планеті, де винайдено ліки від будь-якої хвороби і де виконуються будь-які забаганки людини. Небо не належить до цього світу і цим відрізняється від атмосферного неба, яке ми бачимо над собою. Тому небо – це радше стан душі, ніж місце, в яке можна податися.

Якби небо було місцем, його жителі були б схожими на предмети. Їх можна було б пересувати з одного місця на інше, поміщати разом, щоб гарніше виглядали, або закрити в коробці (дехто думає, що таким чином можна заволодіти чужою душею). Якби небо було місцем, можна було б подумати, що різниця між небожителями і мешканцями землі полягає тільки в тому, що тих перших не видно, тому вони скидаються на вітер. Мабуть, з цієї причини чимало людей стверджують, що душі й духи складаються з матерії, яку іноді називають ектоплазмою. Та все ж це не істоти, які є продовженням нашої тілесности, бо небо – це не ідеальна земля. Тому Церква, говорячи про небо, каже про «місце» завжди в лапках.

Тож чим є небо? Церква навчає, що це не місце, а спосіб існування, тому воно не десь інде, а понад нами. Так само й Бог є не деінде, а все охоплює. Тому Він як понад світом, так і в серцях віруючих. Якщо так, то небо не тільки деінде, тобто понад світом, але й у нас. Небо виходить поза рамки наших визначень і не схоже на будь-що, що ми можемо спостерегти нашими людськими чуттями.

Небо – це не місце, а стан. Небо є там, де є Бог.

Попередній запис

2 Якою мовою Бог говорить про небо?

Наступний запис

4 Що означає те, що небо є Божим домом?