«Щоби батько міг мудро оберігати, плекати й розвивати почуття дитини, яка почала дорослішати (її перше кохання і дружні стосунки, зацікавлення та захоплення, прагнення й плани), мусить не лише з повною довірою і розумінням ставитися до підлітка, а й уміло змінювати свою поведінку щодо нього». (Є. ВІТЧАК)
Дуже важливо, щоб упродовж періоду дорослішання хлопцям батьки допомогли зрозуміти етапи фізичного розвитку людини, перш ніж із цими відомостями їх ознайомлять їхні товариші забав або погано налаштовані особи. Розповідати про факти чоловічого фізіологічного дозрівання треба щиро, позитивно й по-діловому, у контексті перспективи подружжя, сім’ї та батьківства.
У підлітковому віці, коли формується релігійний і духовний хребет молодого чоловіка, батько повинен допомогти йому виробити моральні принципи та власне сприйняття світу, людини, суспільного й політичного життя. Зважаючи на етичний і релігійний релятивізм західної цивілізації, який сильно впливає на молодь, міцна релігійна та моральна опора на позицію батьків видається крайньою виховною потребою. Роль батька під цим оглядом є незамінною, і ніхто не може його в цьому виручити. Інші дорослі особи – вихователі або душпастирі – можуть лише намагатися підтримати старання батька або ж поглибити його помилки в цій сфері.
Також батьки повинні прищеплювати хлопцям підліткового віку дисципліну та вчити їх боротися з егоїзмом. Бо недисциплінований хлопець схильний до певної незрілости й моральної слабкости в майбутньому, адже важко дотримуватися чистоти, якщо особа розвиває власні егоїстичні й невпорядковані звички та не здатна ставитися до інших з повагою.
Роль батька полягає в тому, щоб виховувати дитину в атмосфері впорядкованости й дисципліни. Щоб дисципліна не перетворилася на своєрідний режим дресирування, її слід запроваджувати на основі взаємної довіри, щирости й приязні. А найліпший спосіб виховати дисципліновану дитину – це показати їй власний приклад, тобто самому вести дисципліноване й упорядковане життя.