«“Стань поруч зі мною – захищу тебе”, – каже мати, притискаючи дитину до грудей. – “Прийди й до мене – і я підтримаю тебе”, – говорить батько, простягаючи їй руку, щоб могла опертися в разі потреби». (С. В. ФІНЦІ)
Батько показує дитині світ і допомагає їй відкритися йому. Супроводжує її, підставляючи своє міцне плече, щоб їй легше було пізнавати його. Діти, підтримувані батьківською допомогою, вчаться боротися за своє місце під сонцем дедалі самостійніше, вільніше й відважніше. Це батько виводить дитину з теплої, затишної рідної домівки в широкий і невідомий, але цікавий та сповнений таємниць світ. Великий і широкий світ, який відкриває для себе молода людина, притягає і захоплює її, але водночас породжує в неї страхи й побоювання. Мандрівка світом завжди пов’язана з певним ризиком і загрозами. А для молодої людини цей ризик іноді буває доволі великим.
Син, потрапляючи у світ, здійснює свої прагнення й мрії. Довідується, що можна відчувати велику радість, не лише живучи в гроні сім’ї, де панує тепла і безпечна атмосфера, а й відкриваючись іншим людям, долаючи власні страхи, захоплюючись творчістю і ділячись добром з іншими. Батько є тим, хто тримає дитину за руку, коли вона переступає поріг рідного дому.
Ось чудова розповідь про виховну працю, почерпнута з мудрости хасидів: «Коли батько хоче навчити свого сина ходити, ставить його перед собою, тримаючи руки близько від дитини так, щоб маля не впало; завдяки цьому дитина крокує до батька, перебуваючи між його розведеними руками. Але коли доходить до нього, він трохи відступає та ще більше розводить руки, і чинить так доти, доки дитина не навчиться ходити». Якщо мати тримає дитину в обіймах, щоб обдарувати її материнським теплом, то батько прагне навчити маля ходити, щоб згодом змогло сміливо вирушити у світ.