Я радий дізнатися про ваше рішення вийти на пенсію. Справді, нічого немає важливішого для вас у цей момент, як ввести у ваше життя молитву. Вчиняючи так, ви вступаєте в чудесну і приголомшливу пригоду, уявлення про яку може вам дати лише любов. Ви зустрінете там найбільші радощі і найбільші випробування. Радощі і випробування – слова надто слабкі, поза тим, ви відкриєте там сенс вашого життя і, якщо ви чесно граєте в гру, яка полягає в тому, щоб дати Христові всю владу над вами, пізнаєте ту повноту, яка зберігає любов для тих, хто не уникає її вимог, – лише ця повнота зберігає найвищу любов.
Але повернімося до вашого листа і вашого прохання: «Чи не хотіли б ви бути моїм провідником?» Я відразу ж дав вам ствердну відповідь, а потім довго запитував себе, які поради вам дати. Чи мушу я почати випробовувати через вас різні форми молитви і різні методи, чи мушу говорити вам про ті великі двигуни молитви, якими є прославляння, поклоніння, покаяння, прохання… Роздуми, передусім про тих християн, які, як я бачив, взяли вірний старт на шляху молитви, вказали мені сюжет мого першого листа.
Ви бажаєте навчитись молитися? Спробуйте пізнати Христа. Я маю на увазі не пізнання суто розумове, а пізнання віри і любови. І передусім твердо повірте в те, що Христос – це не персонаж, загублений у тумані історії, а хтось живий, – живий, Який стоїть біля ваших дверей і стукає, як Він сам про це сказав. Саме з цим Христом, що чекає на вас, що бажає зав’язати особисті стосунки з вами, потрібно розпочати пошук того, що Він думає і чого хоче від вас, пошук Його почуттів щодо вас. Щоб вам не збитися на манівці, не зануритися в ілюзії, єдиний засіб – це взяти Євангеліє, не випускаючи його більше з рук, і шукати, шукати невтомно. Помалу, щораз ясніше, вам відкриється справжнє обличчя Христа і, завдяки Його помічній благодаті – оскільки Він ще більше, аніж ви, квапиться дати вам пізнати Його, – ви відкриєте «недосліджене багатство» Його любови, про яке говорить апостол Павло (Еф. 3:8).
Якщо мати таке розуміння молитви, то проблему – до речі, її часто зле формулюють, – чи молитва може бути медитацією, розв’язано. Якщо під медитацією розуміти сувору методику, то слід сказати, що вона не досягне свого, точніше – буде корисною лише для окремих людей. Якщо розцінювати медитацію як інтелектуальну вправу без зв’язку з любов’ю, – потрібно уникати її, як молитви викривленої і небезпечної: «Нещасним є те знання, яке відвернулось від любови». Але якщо під медитацією мати на увазі отой ревний пошук Христа, що його любов вимагає, підштовхує, безупинно дає йому новий імпульс, – бо ж той, хто любить, прагне завжди краще пізнати, щоб любити ще більше, – тоді так, і тисячу разів так, молитва повинна бути медитацією.
Я впевнений, що багатьох християн обов’язок молитись обтяжує, – і причина в тому, що їм не вдається любити Христа, а не люблять вони Його, бо нехтують те, щоб пізнати Його: не можна любити тінь, не можна любити когось, кого не знаєш. Лише відкриття дивовижної любови, яку нам несе Христос, може пробудити в нас любов і молитву.
Даючи вам пораду прагнути спочатку пізнати Христа, я мав відчуття, що дотримуюся правильного напрямку Божої педагогіки. Хіба не так само Бог чинив з апостолами і учнями, щоб притягти їх? Ісус прийшов до них, обдарував їх Своєю чудесною дружбою; вони бачили Його, торкалися, слухали; вони були підкорені; вони принесли себе в дар. Одного разу Христос сказав їм загадкові слова: «Краще для вас, щоб пішов Я» (Ів. 16:7).
Поза тим, дружба Христа була для них вирішальним досвідом. Так само і з молитовним життям: воно повинно провадити християн до вищого єднання з Богом, але воно не може мати кращого старту і кращої підтримки, аніж чудесне знання незбагненної любови – водночас людської і Божої, – якою нас обдарував Христос.