Кожен християнин несе особисту відповідальність за поширення Доброї Новини по всьому світові. Упродовж років я зауважив поширену серед великої кількості християн тенденцію перекладати свою відповідальність за всесвітню евангелізацію на інших. На превеликий жаль, це відбувається не лише в якійсь конкретній країні, але по всьому світові – люди не сприймають це доручення як своє особисте.
Для виховання правильного ставлення необхідно почуття відповідальності. Кожен із нас повинен взяти на свої плечі частину вантажу й почати діяти. Іноді людина навіть може бути місіонером, однак не нести відповідальності за велике бачення і великі цілі.
Бути відповідальним – означає визначати свої цілі та завдання з молитвою. Дехто критикує кампанію „Християнству дві тисячі років“ за те, що її ініціатори поставили недосяжну мету – підготувати 200 тис. нових місіонерів. Цілі, які встановлюють деякі церкви, настільки великі, що якби їх вдалося досягнути, то кількість місіонерів далеко перевершила б 200 тис. Так, справді, дехто ставить перед собою нездійсненні цілі, втім слід визнати й той факт, що нерідко вони занадто незначні. Нам необхідні цілі, які поєднували б у собі „можливе“ і „неможливе“. Ми хочемо сповнятися вірою і водночас не втрачати землі під ногами. З молитвою встановлюючи нові цілі, нам важливо не забувати про вірш із 14-го розділу Євангелія від Луки, який радить підрахувати витрати, перш ніж розпочинати будь-яку справу. Чим краще ми підрахуємо витрати залучення великої кількості місіонерів, тим легшим та більш передбачуваним буде шлях на „гору Еверест“.
Мобілізація на місіонерство повинна бути метою як окремих людей, так і місіонерських організацій та церков. Однак окрім загальної мети, важливої для усіх країн світу, існують і загальнонаціональні завдання, які стоять перед кожною країною. Для цього в кожній з них Бог створив церкви, різноманітні організації та структури, а рух „Християнству дві тисячі років“ намагається, незважаючи на існування несуттєвих розбіжностей у поглядах та доктринах, об’єднати їх. Зробити це нелегко і на шляху до єдності ми не раз стикнемося з труднощами та непорозуміннями.
Однак, щоб досягти цього, нам необхідно прийняти рішення – на практиці застосовувати вірш із 1 Послання до коринтян, 13, в якому йдеться про терпіння, любов і прощення. Для досягнення поставленої мети нам необхідна біблійна єдність. Однак не менш важливо не втрачати почуття реальності. Не варто витрачати час, зусилля та гроші на побудову штучної ілюзорної єдності.
Для праці на місіонерському полі життєво необхідні мудрість та проникливість. Тозер сказав колись, що дар, в якому сучасна церква має найбільшу потребу, – це дар розпізнавання. Іноді він з’являється немов серед ясного неба, однак частіше приходить поступово із наполегливою працею, вивченням Писання, читанням християнської літератури, спілкуванням із благочестивими людьми та вивченням ситуації, що склалася в тій країні, в якій ми служимо. Я розумію, що люди схильні впадати в крайнощі в різних сферах біблійної віри. І, безперечно, така ж небезпека існує і у сфері місіонерства, особливо при встановленні цілей, визначенні масштабів, дат і методів. Мене це завжди турбує, як хвилює й інше: люди настілки схильні протистояти „екстремізмові“, що воліють радше закостеніти від традицій, зав’язнути в осудженні, законництві, мертвій ортодоксальності та бездіяльності.
Я закликаю кожного з нас встановлювати власні цілі й завдання щодо мобілізації на місіонерське служіння. Якби кожна людина, яка має досить розуміння, мудрості й посвячення, взяла собі за мету мобілізувати хоча б десять осіб, можете собі уявити, що трапилося б зі світом? Проте, певна річ, найчастіше мобілізація на місіонерське служіння – це справа командна. І найкраще з цим завданням зможуть упоратися особи, об’єднані в церковні малі групи та місіонерські організації.
Довідайтеся більше про світ місій
Всесвітню місію слід не лише сприймати як питання особистої відповідальності, але й намагатися більше про неї дізнатися. У цьому допоможе читання книг, перегляд та прослуховування відео- та аудіокасет. Отримавши якнайбільше інформації, ми зможемо допомогти іншим людям. Я вважаю, щоб досягти бажаних результатів, нам необхідно в десять разів збільшити обсяг доступної для людей інформації про місіонерство, до якого варто намагатися залучити як тих, хто мешкає на сусідній вулиці, так і тих, хто живе на іншому кінці земної кулі. Нам надзвичайно необхідно усвідомлювати, що дії локального характеру можуть принести плід глобального характеру.
Наше завдання – збирати інформацію про місцевості, де відчинені двері для Євангелії, про церкви та організації, які чекають нових співпрацівників. Такої інформації доволі багато, втім пересічна людина не завжди має до неї доступ. Я пропоную кожному, хто прагне взяти участь у мобілізації на місіонерську працю, підтримувати зв’язок з як мінімум десятком місіонерських організацій: регулярно дізнаватися про нові можливості. Для цього потрібно докласти певних зусиль: вести листування, телефонувати, посилати факси або повідомлення електронною поштою. Нині існує стільки способів підтримувати зв’язок із людьми, що нашій бездіяльності не залишається жодного виправдання! Уявіть, що було б, якби в апостола Павла був стільниковий телефон або комп’ютер? Бог дав їх нам не просто так. Високих технологій варто не боятися, а використовувати їх за призначенням! Можливостей місіонерського служіння надзвичайно багато, і я впевнений, що якщо люди знатимуть про них, то обов’язково відгукнуться. Втім, звісно, що для цього вони спочатку повинні бути поінформовані.
Нині до наших послуг чимало свіжої інформації про молитовні потреби народів, ще не досягнутих Євангелією. Великі місіонерські організації ефективно координують спільну працю місій по всьому світові. Проте не варто недооцінювати й роль тисячі невеличких місіонерських агентств. Ті з нас, хто має багатолітній досвід місіонерської роботи, повинні відкрито ділитися інформацією з іншими, допомагаючи їм уникнути помилок, яких ми припустилися у свій час. Тому я переконаний у необхідності співпраці між великими організаціями, маленькими групами й окремими людьми.
Надзвичайно вагомою перевагою такої співпраці в майбутньому буде те, що вона допоможе запобігти невігластву в питаннях всесвітньої євангелізації. Я часто натрапляю на статистику та різноманітні статті, які не мають нічого спільного з реальністю. Мене дивує те, що зараз розсилають по інтернету! А нещодавно під час однієї з конференцій я почув твердження, що в деяких районах Африки, де проживає чимало номінальних християн, вони всі „народжені згори“. Нерідко люди роблять заяви на кшталт цієї, недостатньо вивчивши питання. Якщо ж провести справжнє дослідження, то виявиться, що деякі великі євангелізаційні заходи взагалі не відбувалися. Саме такі ситуації примушують людей втрачати довіру до місій, а диявол використовує їх як інструмент для знищення наших планів. У 18-му розділі Книги Приповістей та інших уривках Писання нам дано повеління ретельно перевіряти інформацію, перш ніж виносити її на загальний розгляд.
Втім не варто через це складати руки, інакше ми взагалі нічого не досягнемо. Нам необхідно ретельно добирати слова, перевіряти факти, визнавати свої помилки і будувати стосунки з людьми на основі чесності, покори і готовності змінюватися. У цьому контексті надзвичайно важливий уривок із Послання до филип’ян, 2:3, в якому Бог закликає нас цінувати інших більше, ніж самих себе. Тож не дозволяймо собі розчаровуватися в місіонерських організаціях через погані відгуки про них, забуваючи, що Бог продовжує використовувати церкви і різноманітні організації незважаючи на їхні невдачі, недоліки та навіть гріхи.
Саме на цій підставі слід будувати нашу єдність. На практиці ми не завжди можемо співпрацювати з усіма організаціями, однак добре ставитися до інших структур Тіла Христового нам під силу. У місіонерській роботі існує ще чимало труднощів. Про деякі з них ми ще говоритимемо, але не забуваймо про надзвичайно парадоксальний факт: єдність можлива навіть серед розмаїття відмінностей.