4.2 «Прийміть Духа Святого»

«Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони […] щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа» (Гал. 4:4-7).

У цих декількох рядках апостол Павло підсумовує увесь Божий план, а також спосіб, в який Він хоче, щоб ти брав участь у Його житті:

Син, посланець Отця, став людиною за посередництвом Діви Марії. У Його житті, смерті й воскресінні Він зазнав всього того, з чого складається твоє життя: твоєї радости і смутку, твоїх сподівань і труднощів, твоєї жадоби життя і твоєї смерти, твого прагнення по-справжньому любити і твоїх гріхів. У цьому всьому Ісус з тобою поєднався, пізнав тебе, полюбив і простив; і в усьому цьому, у глибині твого серця Ісус поширив Свого Святого Духа, Свій «Амінь», Любов повного дарування, яка єднає Його зі Своїм Отцем. Відтепер ти став Божою дитиною на образ Його Єдинородного Сина, «спадкоємця Божого через Христа», спадкоємця Бога. Що це означає?

Це означає, що ти насолоджуєшся Божою любов’ю. Якщо Святий Дух Ісуса перебуває в тобі, то справді до тебе звернене слово, яке Отець промовив до Ісуса в день Його хрещення в Йордані: «Ти син Мій Улюблений, ти дочка Моя улюблена, що Я вподобав Тебе!».

Це означає також, що вичерпна відповідь, цілковитий «Амінь» Ісуса Своєму Отцеві уже є в тобі: завдяки Святому Духові твоє серце не перестає кричати Авва!, тобто Тату! І так, коли ти ще не подумаєш помолитися, “тайна молитви” вже сповнилася в тобі; ще до того, як ти зважишся любити, всеохопна любов дитини до свого Отця, Святий Дух, справді є в тобі й діє в тобі.

Добре, скажеш ти, але як така велика тайна, сама тайна всемогутнього життя Бога в мені, може бути мені такою близькою, такою сердечною, коли я навіть не усвідомлюю нічого, коли навіть нічого не відчуваю? На це є декілька варіантів відповіді:

1 Насамперед ця нескінченна тайна сповняється в найглибшому святилищі твого серця: такому глибокому закуточку твого єства, що туди може проникнути лише погляд любови і всеприсутности Бога. Це щось схоже на підземну річку, про яку ти можеш дізнатися не тому, що відчуєш її під своїми ногами (адже вона надто глибоко схована під землею), а через те, що хтось відкрив тобі таємницю її існування. Тому Святий Дух є в тобі ніби підземною річкою чи схованим джерелом.

2 Але якщо ти не можеш бачити чи відчувати дії Святого Духа прямо й очевидно, то натомість можеш тренувати свій погляд у сприйнятті Його присутности (чи, на жаль, відсутности), адже Він залишає тобі знаки. Наприклад, віра – дуже певний знак присутности Духа, оскільки «…не може сказати ніхто: Ісус то Господь, як тільки Духом Святим» (1Кор. 12:3). Святий Дух справді є Духом «правди […], бо при вас перебуває, і в вас буде Він» (Ів. 14:17); «Він засвідчить про Мене [Ісуса]» (Ів. 15:26) і «вас попровадить до цілої правди» (Ів. 16:13). Так само будь-яке твоє бажання навернутися, жити згідно з правдою, любити Отця, виконувати Його заповіді та Його волю в справі спасіння приходить до тебе від Святого Духа: адже коли ти стаєш Божим сином чи дочкою, Він принесе у твоє серце точнісінько такі самі плоди, які Він приніс у життя самого Ісуса. Саме так Святий Дух спонукає тебе молитися; і навіть коли іноді тобі здається, що ця молитва нічого не вартує, все ж вона є священною тайною в тобі, оскільки: «Так само ж і Дух допомагає нам у наших немочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимовними зідханнями. А Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих» (Рим. 8:26-27)

А ще Святий Дух, Який є в тобі, дає змогу впізнати в кожній людині брата, якому треба служити і якого слід любити: адже саме Він учинив обох вас синами Отця, по-братерськи поєднаними як члени Його родини. Ось чому не варто «засмучувати Духа Святого Божого», а прийняти те, що «усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою» (Еф. 4:30-31).

Врешті-решт Святий Дух є в нас Духом очікування та надії прийдешнього світу:

«А Дух і невіста говорять: Прийди! А хто чує, хай каже: Прийди! І хто прагне, хай прийде, і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (Об. 22:17).

«Ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла. Надією бо ми спаслися. Надія ж, коли бачить, не є надія […] А коли сподіваємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю» (Рим. 8:23-25).

Інакше кажучи, маючи Святого Духа, ти насолоджуєшся повнотою Божої любови. Але ця Любов ще не заволоділа усіма вимірами твого єства (твого «тіла», як сказав апостол Павло в процитованому вище уривку). Тому ти її безпосередньо не бачиш (а побачиш лише у вічному житті); тому також її присутність у тобі залишається хиткою: їй загрожують, її ранять, іноді навіть її руйнує гріх, але вона безупинно знову дарує себе в прощенні та зціленні. Таким чином, в очікуванні на мир, радість й остаточну славу, Дух є в тобі духом боротьби, проти зла і в ім’я любови, і Духом лагідности та зцілення від усіх ран, яких це життя може тобі завдати.

Вірити, що ти прийняв Святого Духа, – означає вірити, що Любов випереджує тебе: що «Бог полюбив тебе першим», що саме Його дія робить тебе здатним любити Його і твоїх братів. Вірити, що ти прийняв Духа Святого – означає у всьому твоєму християнському житті вірити, що зусилля не дасть нічого, якщо спершу ти не приймеш Любови, якщо ти спочатку не відречешся від свого життя в темряві в ім’я дієвої Любови. Вірити, що ти прийняв Духа Святого, – означає, що Отець і Син люблять тебе таким, яким ти є, без жодної заслуги з твого боку, і що ця безконечна Любов призначена спеціяльно для тебе, що вона була приготована для тебе завжди й назавжди дарована Отцем. Чи ти зважишся зануритися в Нього і оновитися в Ньому?

Попередній запис

4.1 Ким є Святий Дух?

Наступний запис

4.3 Дух, Який відновлює лице землі