Найяскравішим природознавчим свідченням того, що Всесвіт не вічний, стало відкриття законів термодинаміки. Початково предметом вивчення цієї науки були способи передачі та перетворення енергії в макроскопічних системах, зокрема – перетворення внутрішньої енергії тіл для виконання механічної роботи, заради підвищення коефіцієнту корисної дії теплових машин. Однак закономірності, відкриті під час цих досліджень, виявилися аж такими фундаментальними, що дістали назву «законів».
Перший закон термодинаміки проголошує, що в ізольованій системі (система, в яку ніщо не надходить ззовні й ніщо не виходить із неї) загальна кількість енергії завжди залишається незмінною. Основу Першого закону становить закон збереження енергії. Оскільки ж теорія відносності встановлює взаємозв’язок енергії та матерії, ми можемо говорити про універсальний закон збереження: загальна кількість матерії та енергії у Всесвіті залишається незмінною. Матерія та енергія не виникають і не зникають. Як сказано в Писанні, «…І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив» (Книга Буття 2:2) – створення світу завершене.
А відповідно до Другого закону термодинаміки, кількість корисної енергії (тобто енергії, здатної виконувати роботу) у системі постійно зменшується. Усіляка система прагне до рівноваги; від упорядкованості – до хаосу. Хаос, а не організація, є її природним станом.
Із Другим законом термодинаміки знайома кожна домогосподарка: лад потрібно підтримувати, безлад утворюється сам. Радянський принцип «чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять» – не більше, ніж наївна пропаганда. Ніщо саме по собі не організовується: усе тільки руйнується.
Біблійним відображенням Другого закону термодинаміки є «неволя тління», під яку світ потрапив унаслідок гріхопадіння людини: «Створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави дітей Божих. Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі…» (Послання до римлян 8:20-22).
Із законів термодинаміки випливає, що з часом усіляка замкнута система досягає стану абсолютної рівноваги: мінімальної організації та максимального хаосу, – і ніякої роботи в ній більше не відбувається. І якби наш світ існував безконечно довгий час, то вся енергія і матерія рівномірно поширились би по всьому простору, і більше нічого в ньому б не відбувалося. Такий уявний стан світу дістав назву «теплової смерті Всесвіту». Однак у Всесвіті досі спостерігається лад, а не хаос. Ми бачимо високий ступінь концентрації енергії та матерії в зорях і галактиках, і величезні порожнечі між ними. Всесвіт ще цілком далекий від стану теплової смерті. Отже, він не існує безконечно довго, – а відповідно, має початок. Це, своєю чергою, неминуче порушує питання про причину його виникнення.