Вивчення міжзоряного простору, який можна спостерігати з Землі, завжди становило особливий інтерес для атеїстів з огляду на явище, яке набуло назви «фотометричного парадоксу», або «парадоксу чорного нічного неба». Адже якщо Всесвіт безконечний, то хоч би в яку точку небозводу ми скерували свій погляд, там рано чи пізно виявиться зоря. А якщо Всесвіт існує безконечно довго, то світло кожної зорі вже досягає Землі. Тому весь небозвід мав би сяяти безперервним світлом, подібним до сонячного, без єдиної чорної цятки на ньому. Ми ж натомість бачимо над собою чорне небо з окремими цятками світил, і це завдає серйозної втрати репутації уявлень про вічність Всесвіту.
Зрештою випромінювання, яке надходить рівномірно з усіх напрямків Всесвіту, все ж таки було відкрите. Але виявилося воно не випромінюванням гарячих джерел, тобто зір, а дуже холодним, близько 3 градусів за шкалою Кельвіна (або ж мінус 270˚ за Цельсієм). За своїми характеристиками воно відповідає тому, яке фізики називають «абсолютно чорним тілом», і ймовірно пов’язане з процесами первинної рекомбінації водню. Це відкриття, за яке Роберту Вілсону (нар. 1936 року) і Арно Пензіасу (нар. 1933) вручили 1978 року Нобелівську премію, дістало назву космічного реліктового, або фонового, випромінювання. Подібно до блідого свічення, яке продовжує випромінювати щойно вимкнена люмінісцентна лампочка, хоча жодної енергії в неї вже не надходить, фонове космічне випромінювання становить немовби відлуння того первинного спалаху, з якого почалося існування Всесвіту.
Відкриття реліктового випромінювання доводить: Всесвіт мав початок! Якщо двісті років тому ще можна було припустити, що Всесвіт вічний і не потребує Творця, то на сьогодні в справжніх учених уже немає жодного сумніву, що це не так. Називайте цю подію як завгодно: «вихідний момент», «великий спалах», «великий вибух», «надприродне створення світу» або ще як завгодно, але факт залишається фактом: наш Всесвіт – простір, матерія та енергія – виник в якийсь початковий момент часу, він не існує вічно. А, відповідно, має бути і Причина його існування – трансцендентна, безконечна, вічна Особа. Погодьтеся, десь ми вже про таке чули!